Історія розвитку стенографії

Міністерство освіти і науки України

Департамент науки і освіти

Харківської обласної державної адміністрації

Державний навчальний заклад

«Харківське вище професійне училище №6»

ПИСЬМОВА ЕКЗАМЕНАЦІЙНА РОБОТА

з основ стенографії

на тему:

«Історія розвитку стенографії»

Виконала:

учениця групи ОКНАР 6-1/2

Роденко Альона

Перевірила:

Викладач основ стенографії

Тарабаренко Людмила Юріївна

Харків – 2019

Зміст

1. Вступ………………………………………………………………………3

2. Основна частина…………………………………………………………..5

3. Висновок…………………………………………………………………..9

4. Список літератури……………………………………………….………..11

Стенография (від грец. Στενός - вузький, тісний і γράφειν - писати) - спосіб письма за допомогою особливих знаків і цілого ряду скорочень, що дає можливість швидко записувати усне мовлення.

Швидкість стенографічного письма перевершує швидкість звичайного в 4-7 разів.

1. Види стенографії

Так як вибір значків для стенографії в основному довільний, то з поєднань різних значків утворилося безліч стенографічних систем, кожна з яких має свої переваги і недоліки. Системи діляться, з одного боку, на курсивні і геометричний; з іншого боку, на морфологічні та фонетичні. У курсивних системах знаки утворюються з елементів букв звичайного листа. У геометричний системах основами знаків служать геометричні елементи (точка, пряма лінія, коло і його частини) і все поєднання букв мають вигляд геометричних фігур. У морфологічних системах фіксуються морфеми, в фонетичних - звуки.

2. Історія

Мистецтво стенографії існувало вже, як можна зробити висновок за деякими даними, у древніх єгиптян, де умовним знаком записувалися мови фараонів; від єгиптян це мистецтво перейшло до греків.

За свідченням історика давнини Плутарха, в цей день на засіданні римського сенату, де вирішувалася доля змовника Катіліни, зі звинуваченням виступив Катон молодший. У I столітті до н. е. римський граматик Тирон винайшов особливий спосіб стенографування, який отримав назву Тиронського значків (notae Tironianae); ці значки були утворені з римських прописних літер скороченням і спрощенням їх; в поєднанні один з одним значки піддавалися відомим змін і злиття, для деяких голосних вживалися символічні позначення; іноді для позначення цілих слів вживалися буквені позначення; деякі букви опускалися, хоча без певної системи. У римлян скорописця (notarii) записували такими значками публічні промови та протоколи засідань. Під час імперії ця стенографія вивчалася в школах, а згодом нею користувалася і християнська церква.

З падінням Римської імперії впала і це мистецтво, хоча і продовжувало ще існувати до часів Каролінгів, потім воно зовсім зникає. Число знаків було дуже велике: Сенека налічував їх до 5000, за часів Каролінгів їх було до 8000. Рукописи, написані Тиронського значками, збереглися до теперішнього часу.

В середні віки, після зникнення Тиронського значків, згадується лише про спробу англійського ченця Иогана Тільбері скласти нову латинську стенографію (в XII столітті). В середні віки і на початку Нових мови записувалися звичайним алфавітом, але зі скороченнями, які потім доповнювалися.

В кінці XVI століття в Англії знову з'являється мистецтво стенографії і отримує особливий розвиток в кінці XVIII століття. З Англії стенографія