Історія розвитку Дніпровського цирку

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

ФАКУЛЬТЕТ СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

КАФЕДРА РЕЖИСУРИ

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Історія української культури»

на тему «Історія розвитку Дніпровського цирку»

Здобувачки вищої освіти 2 курсу

заочного відділення, гр.1ША,

освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

напряму підготовки 02 «Культура та мистецтво»

спеціальності 026 «Сценічне мистецтво»

освітньо-професійна програма «Режисура шоу та арт-проєктів»

Кравченко Оксани Миколаївни

Керівник: старший викладач

кафедри Культурології  ХДАК

Тишевська Л.Г.

        Для більшості людей цікавим може стати той факт, що за весь час свого існування, у зв’язку зі специфікою роботи майже всіх циркових шоу, у більшості стаціонарних циркових будівель нема постійного составу артистів. Під специфікою роботи мається на увазі історично встановлена пересувна (гастрольна) робота циркових артистів. Не виключенням з цього є й Дніпровський державний цирк.

         Дніпровський цирк має давню та цікаву історію. Заснований наприкінці ХІХ ст. у м. Катеринославі (нині Дніпро), і називався тоді Катеринославським цирком. Працював цей цирк у будівлі, збудованій  архітектором Ж. Труцці (існувало до 1929 р.). Потім на тому місці з'явився новий цирк-шапіто. Але йому не судилося існувати довгий час. Під час другої світової війни в нього потрапив снаряд і зруйнував будівлю вщент.

[pic 1]

          У 1959 році був побудован новий цирк в іншому місці, на вулиці Шмідта, в районі сьогоднішнього ринка «Озерка».  Будівля ця зберіглася й досі, але стан її дуже занедбаний й використовується, здебільшого, як склад. У ній ще п’ятдесят років тому валялися не мішки та коробки, а стояли клітки з хижаками, а під куполом виготовляли трюки гімнасти. Дніпропетровський літній цирк було урочисто відкрито після реконструкції – 23 червня 1960 року. Згідно  газетним публікаціям того часу, цирк був перебудован лише за п'ять місяців.

[pic 2]

       Проектував перший стаціонарний дніпровський цирк київський архітектор Жуков. Зал для глядачів був обладнаний відкидними театральними кріслами і міг вмістити близько двох тисяч глядачів. Щоправда, працював той цирк тільки у теплу пору року, бо будівля була неопалювана, в холодну ж він працював звіринець. Ажурний металевий купол цирку  був вкрит кількома шарами дерев'яних щитів та прокладок, просочених спеціальним складом. Так було зроблено спеціально для виступів повітряних гімнастів: дерево не нагрівалося від сонця, а восени швидко не охолоджувалося. З будь-якого місця добре видно та чутно. Ошатне фойє обводило всю будівлю кільцем, а у верхньому ярусі красувались балкони та літнє фойє. Також було створено систему комплексного освітлення –  в освітлювальній галереї працювало вісімдесят прожекторів для можливості рівномірно висвітлювати арену та всі приміщення.

      [pic 3]

          Перша вистава і відбулася в день відкриття, а виступали того дня артисти Білоруського цирку під керівництвом заслуженого артиста радянських республік Є. Мілаєва.

[pic 4]

           В історії того цирку має місце і сумна любовна драма. Місцеві жителі згадують у розповідях, ніби будівлю перестали використовувати після пожежі, яку влаштував чоловік-ревнивець, закоханий в одну із циркових гімнасток. Він  не переніс відмов й улучивши момент, коли дівчина разом зі своїм коханим усамітнилися в гримерці, підпер двері і підпалив будинок. Цирк, купол й багато інших конструкцій був дерев'яний, спалахнув, як сірник. Пожежники встигли врятувати майже всіх людей і тварин, але двоє – хлопець і дівчина – так і залишилися назавжди під куполом, що обгорів…