Історія розвитку правовідносин між Україною та Європейським Союзом

Київський фаховий коледж туризму та готельного господарства

Відділення бакалаврату

Кафедра права

РЕФЕРАТ

з навчальної дисципліни

«ОСНОВИ ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ»

на тему: «Історія розвитку правовідносин між Україною та Європейським Союзом»

Виконав:

здобувачка освіти 3 курсу групи 31ПВ(б) галузі знань 08 Право

спеціальності 081 Право

денної форми навчання

Ірина Бабич

Київ – 2023

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ВІДНОСИН УКРАЇНИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ.

РОЗДІЛ ІІ. ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ЩОДО УКРАЇНИ.

РОЗДІЛ ІІІ. ДОГОВІРНО-ПРАВОВА БАЗА ТА ІНСТРУМЕНТИ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ ТА ЄС

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Україна та Європейський Союз мають довгу і складну історію взаємин, яка згодом переросла в партнерство та стратегічне співробітництво.

З 1991 року, коли Україна стала незалежною державою, країна прагнула зміцнити свої відносини з ЄС та наблизитись до членства в Європейському Союзі. Результатом цього стали численні договори та угоди, що закріпили зобов'язання України відповідати європейським нормам та стандартам у багатьох сферах, зокрема, у сфері прав людини, демократії та правової держави.

Однак, на шляху до інтеграції з ЄС, Україні довелося зіткнутися з численними викликами, серед яких корупція, нестабільність політичної ситуації та конфлікт на Сході країни.

У цьому рефераті описано історію розвитку правовідносин між Україною та ЄС, зосереджуючись на важливих подіях та документах, які допомогли встановити та зміцнити партнерські відносини.

РОЗДІЛ І. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ВІДНОСИН УКРАЇНИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів, як головуючої в ЄС держави, у своєму листі від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України. Політика України щодо розбудови відносин з Європейським Союзом впроваджується на основі Закону України від 1 липня 2010 року «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики».

Відповідно до статті 11 Закону однією з основоположних засад зовнішньої політики України є «забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в ЄС». Разом з цим намір України розбудовувати відносини з ЄС на принципах інтеграції був проголошений набагато раніше.

Так, у Постанові Верховної Ради України від 2 липня 1993 року «Про основні напрями зовнішньої політики України» Україна вперше заявила про власні євроінтеграційні прагнення. У документі закріплювалося, що «перспективною метою української зовнішньої політики є членство України в Європейських Співтовариствах за умови, що це не шкодитиме її національним інтересам.

З метою підтримання стабільних відносин з Європейськими Співтовариствами Україна укладе з ними Угоду про партнерство і співробітництво, реалізація якої стане першим етапом просування до асоційованого, а згодом - до повного її членства у цій організації». Відповідні положення щодо підтримки курсу на інтеграцію до ЄС містяться також в Постанові Верховної Ради України з приводу рекомендацій парламентських слухань про співробітництво України та ЄС, ухваленій 28 листопада 2002 року, Заяві Верховної Ради України від 22 лютого 2007 року з приводу підготовки до початку переговорів щодо нової угоди між Україною та ЄС, а також Постанові Верховної Ради України з приводу рекомендацій парламентських слухань про стан та перспективи розвитку економічних відносин України з ЄС та Митним союзом, ухваленій 19 травня 2011 року.