Поняття та функції господарсько-торгівельної діяльності та її легалізація

1. Поняття та функції господарсько-торгівельної діяльності та її легалізація.

Стаття 263. Господарсько-торговельна діяльність

1. Господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

2. Залежно від ринку (внутрішнього чи зовнішнього), в межах якого здійснюється товарний обіг, господарсько-торговельна діяльність виступає як внутрішня торгівля або зовнішня торгівля.

3. Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.

4. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Відповідно до ст. 263 ГК України, господарсько-торговельною діяльністю є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Господарсько-торговельна діяльність опосередковується різними за природою та тісно пов‘язаними відносинами:

1) Приватно-торговельними відносинами, які виникають між продавцями і покупцями (предмет комерційного права, Гл. 30 ГК).

2) Публічно-торговельним відносинами, пов‘язаними з державним регулюванням діяльності з реалізації товарів.

ЦК містить загальні норми, які поширюються на всіх учасників приватно-торговельних відносин, а ГК – пріоритетні спеціальні норми відносно комерційних правочинів у господарській сфері. Поряд з цим, ГК регулює також і публічні відносини, пов‘язані з державним регулюванням торговельної діяльності, яка виходить за межі регулювання ЦК.

Ознаки господарсько-торговельної діяльності:

1) Учасниками є виключно суб‘єктами господарювання, тобто юридичні або фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб‘єкти підприємницької діяльності.

2) Така діяльність спрямовується на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення (тобто продукція, призначена для використання у сфері виробництва в якості засобів виробництва: машини, сировина, паливо, інструменти, комплектуючі тощо) і виробів народного споживання (продукція для особистого споживання, а не для здійснення підприємницької діяльності. Товари народного споживання поділяються на невиробничі товари – посуд, побутова техніка, взуття, одяг, та харчові товари – молочна, хлібобулочна продукція тощо). У разі, якщо певний продукт може використовуватися і у виробництві, так і для особистого споживання, економічна форма цих продуктів визначається виходячи з цільового призначення продукту виробництва (наприклад цукор)

3) Ця діяльність включає як торгівлю, так і допоміжну діяльність, що забезпечує реалізацію відповідних товарів шляхом надання певних послуг (зберігання, переміщення, сортування, пакування).

Форми здійснення господарсько-торговельної діяльності (ч. 3 ст. 263 ГК України):

1) матеріально-технічне постачання і збут (поставка і купівляпродаж)

2) енергопостачання