Організаційно-правове забезпечення роботи із засудженими як елемент національної системи пробації в Україні

[pic 1]

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ        16

ВСТУП        17

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРОБАЦІЇ        27

1.1.        Соціально-правова обумовленість впровадження інституту

пробації в систему кримінальної юстиції держави        27

1.2.        Поняття, зміст і функції пробації        43

1.3.        Регламентація пробації в міжнародно-правових актах        63

Висновки до розділу 1        77

РОЗДІЛ 2. ПРОБАЦІЯ В СИСТЕМІ КРИМІНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ        80

2.1.        Історія впровадження та інституційного становлення пробації

в Україні        80

2.2.        Загальна характеристика національної системи пробації        94

2.3.        Організаційно-правові основи функціонування        органу

пробації        118

Висновки до розділу 2        145

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОБАЦІЇ В УКРАЇНІ        147

3.1.        Організаційно-правове забезпечення роботи із засудженими

як елемент національної системи пробації в Україні        147

3.2.        Організаційно-правове забезпечення роботи з потерпілими як

елемент національної системи пробації в Україні        164

3.3.        Організаційно-правові аспекти вдосконалення діяльності

органу пробації        188

Висновки до розділу 3        204

ВИСНОВКИ        208

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ        213

ДОДАТКИ        232

ВСТУП

Обґрунтування вибору теми дослідження. Конституція України проголошує Україну правовою державою, у якій права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. В Україні визнається та діє принцип верховенства права. Причому права і свободи людини та громадянина не існують ізольовано, а знаходяться в тісному зв’язку і взаємозалежності з багатьма правовими та соціальними інститутами.

Розвиток України як демократичної, соціальної та правової держави вимагає реформування в Україні кримінально-виконавчого законодавства шляхом подальшої імплементації у вітчизняну правову систему загальновизнаних міжнародних стандартів у даній сфері, зокрема, інституту пробації, як гуманізаційної складової кримінально-виконавчої політики, в основу якої закладено індивідуалізований підхід до попередження злочинів, реабілітації та ресоціалізації, а також посилення інституційної спроможності всієї системи кримінальної юстиції.

Ґрунтуючись на ідеї ефективного виправлення засуджених і зведення до мінімуму кримінального рецидиву з їхнього боку, цей інститут сприяє реінтеграції такої особи в суспільство, запобіганню злочинності, зменшенню навантаження на органи кримінальної юстиції.

В Україні на сьогодні реалізовано низку заходів на шляху до впровадження пенітенціарної пробації. Новий Кримінальний кодекс (далі - КК) України, який набрав чинності 1 вересня 2001 року, передбачив можливість звільнення засудженої особи від відбування покарання з випробуванням за умови гарантії її виправлення без відбування покарання. Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015 схвалено Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, у якій наголошено на необхідності розроблення нормативної та інституційної бази для надання послуг пробації, перепрофілювання та навчання співробітників пенітенціарної служби для створення повноцінної сучасної служби пробації, забезпечення технічної бази для функціонування служби пробації.

2015 року Україна зробила значний прорив - саме в серпні того року набрав чинності Закон України «Про пробацію», який визначив національну модель пробації, розроблену з урахуванням міжнародних стандартів у сфері пробації, викладених у Рекомендації СМ/Яес (2010) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про Правила Ради Європи про пробацію (далі - Правила Ради Європи про пробацію).

Зв ’язок теми дисертації із сучасними дослідженнями. Аналіз загальних засад становлення інституту пробації в Україні здійснили К. А. Автухов, Є. Ю. Барані, О. В. Беца, І. Г. Богатирьов, О. І. Богатирьова, Д. Л. Виговський, Є. О. Виноградова, Т. А. Денисова, О. Ю. Дрозд, В. М. Дрьомін, І. Ю. Карпушева, О. О. Книженко, В. М. Лиска,