Актуальні питання особливої частини КК України

Тема 4. Актуальні питання особливої частини КК України

1. Актуальні питання класифікації кримінальних правопорушень проти життя і здоров'я особи.

У вітчизняній кримінально-правовій доктрині найбільш поширеними злочинами проти здоров’я особи традиційно визнаються тілесні ушкодження, які розглядаються як основна група посягань на це найважливіше особисте право людини. Відповідно до п. 1.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 року № 6, тілесне ушкодження – це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як внаслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів – фізичних, хімічних, біологічних, психічних.

Згадані Правила не розглядають побої як особливий вид ушкоджень. Якщо після побоїв на тілі потерпілого залишилися ушкодження, їх оцінюють за ступенем тяжкості, виходячи із звичайних ознак. Якщо побої не залишили після себе ніяких об’єктивних слідів, судово-медичний експерт фіксує скарги потерпілого, вказує, що об’єктивних ознак ушкоджень не виявлено і не встановлює ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (п. 3.1).

Таким чином, передбачені КК України злочини проти здоров’я особи можуть бути поділені на: 1) тілесні ушкодження (ст.ст. 121-125, 128); 2) інші посягання на здоров’я (ст.ст. 126, 127). Подекуди, у кримінально-правовій літературі виокремлюють спеціальні види тілесних ушкоджень, до яких відносять зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст.ст. 130, 131) та зараження венеричною хворобою (ст. 133). Однак ні КК України, ні зазначені вище Правила такого виду тілесних ушкоджень не знають.

Розділ ІІ КК України встановлює відповідальність і за такі діяння, які досить важко віднести не тільки до тілесних ушкоджень чи інших посягань на здоров’я, а й до злочинів проти життя та здоров’я особи взагалі. Зокрема це стосується ст. 126-1 (домашнє насильство). Ця стаття визначає домашнє насильство як умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року під фізичним насильством розуміє форму домашнього насильства, яка включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п. 17 ч. 1 ст. 1).

Психологічне насильство охоплює собою словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері (п. 14 ч. 1 ст. 1), а економічне – умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг із лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Що ж стосується злочинів, передбачених ст. ст. 134–145 КК України, а саме тієї їх частини, де йдеться про делікти заподіяння, то в якості наслідків тут теж фігурують або тілесні ушкодження, або інша шкода здоров’ю.

Так, у ч. 3 ст. 134 та ч. 2 ст. 142 йдеться про тривалий розлад здоров’я (ознака середньої тяжкості тілесного ушкодження), а у ч. 3 ст. 134 – про безплідність (ознака тяжкого тілесного ушкодження). У ч. 5 ст. 134, ч. 3 ст. 135, ч. 3 ст. 137, ст. 138, ч. 2 ст. 139, ст. 140, ст. 141, ст. 145 вживається таке поняття як тяжкі наслідки, яке за загальним правилом охоплює середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, хоча подекуди може включати і заподіяння смерті (ст. 138). Істотна шкода здоров’ю потерпілого, про яку йдеться у ч. 1 ст. 137 та ч. 1 ст. 143, переважно асоціюється з легкими тілесними ушкодженнями, хоча це поняття може тлумачитися і більш широко, включаючи до себе отруєння, поширення різних інфекційних захворювань, ускладнення хвороби тощо. Насильницьке донорство полягає у завданні удару, побоїв, викручуванні рук, зв’язуванні тощо з метою вилучення крові у людини і не пов’язується із заподіянням тілесних ушкоджень, які за їх наявності мають отримати самостійну кримінально-правову оцінку. Тобто, так або інакше посягання на здоров’я полягають або в заподіянні особі тілесних ушкоджень, або у завданні іншої шкоди, яка не спричинила порушення анатомічної цілості її тканин, органів та їх функцій.