Центральні органи влади Італії

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Центр заочної та вечірньої форм навчання

Кафедра теорії держави і права,

конституційного права та державного управління

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ «ДЕРЖАВНЕ (КОНСТИТУЦІЙНЕ) ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН»

ВИКОНАЛА: студентка 3 курсу

групи ЮП-14-1з

Міронова Валентина Миколаївна

ПЕРЕВІРИВ:

д.і.н., професор Марков К.А.

Дніпро, 2016 рік

Зміст.

1. Центральні органи влади в Італії: складові елементи, характеристика, особливості.

У січні 1948 року, після ліквідації монархії та встановлення республіканської форми правління по результатам референдуму, що був  проведений у червні 1946 року,  набрала чинності нова Конституція Італії, яка була прийнята у грудні 1947 року.

Центральні органи державної влади Італії за принципом поділу влади  представлені законодавчою та виконавчою владою. Законодавчу владу втілює двопалатний парламент. Виконавча влада включає Президента республіки та уряд - Раду міністрів. Складовим елементом системи центральних органів влади є також і Конституційний суд країни. Парламент Італії складається з Палати депутатів і Сенату. Вони мають майже однаковий статус. Їхні повноваження закріплені ст.ст. 61-82 Конституції Італії. Сенат удвічі менший за чисельністю, ніж Палата депутатів. Але, незважаючи на це, сенатори та депутати голосують не за приналежністю до палат, а за приналежністю до партійних фракцій.  Обидві палати однаково наділені правом вимагати відставки уряду у випадку відмови йому в довірі. Кожна з палат діє на основі власного регламенту, який приймається абсолютною більшістю їхніх членів. Парламент працює в сесійному порядку і збирається щорічно на дві сесії. У виняткових випадках, наприклад, на вимогу голів палат, Президента Республіки або третини їхніх членів, палати мають право бути скликані і на надзвичайні сесії. І у випадку, коли одна з палат збирається на надзвичайну сесію, то друга збирається по праву. Керівними органами палат є бюро, до складу якого входять: голова палати, чотири віце-голови, три квестори і 8 секретарів. У таких органах мають бути представлені всі партійні фракції.  Відповідні бюро обираються на період легіслатури палат, зокрема, на п’ять років.

У палатах утворюються постійні комісії: на два роки у Сенаті  (12 чи 13) і на термін легіслатури - у Палаті депутатів (14). Сенат наділений правом утворювати комісію з європейських справ. Такі комісії здебільшого  повторюють компетенцію відповідних міністерств.

У комісіях перебувать члени кожної партійної фракції палати. На засіданнях таких комісій можуть бути присутні і члени уряду. А на засіданнях комісій сенату можуть брати участь і не члени комісій і вони мають право на виступ.

Палати можуть проводити закрите засідання на прохання уряду, голови фракції.

Італійський парламент втілює законодавчу владу. Право законодавчої ініціативи закріплене за парламентаріями, урядом, обласними радами, Національною радою економіки та праці, а також за групами виборців не менш як 50 тис. осіб. Однак виборці не мають права вносити проекти в галузях, які закріплені за урядом. До таких галузей належить бюджет та ратифікація міжнародних договорів тощо. Слід відмітити, що усі законопроекти, які передбачають нові витрати, мають вказувати на джерела їхнього покриття. Проекти складаються зі статтей. Якщо проект усунутий, то вдруге він може бути представлений тільки після закінчення шести місяців. Законопроекти вносяться на розгляд кожній із палат і набувають чинності законів тільки після схвалення обома палатами, за винятком закону про бюджет. Його проект подається на розгляд до Палати депутатів і у випадку прийняття закону він промульгується Президентом Республіки протягом місяця.