Джерела права

Поняття «джерела права» є містким і багатогранним. Існує чимало визначень та підходів щодо розуміння даної категорії. Класично «джерела права виділяють у матеріалістичному, ідеологічному, інституціональну та формальному розумінні. Коли ми говоримо про поняття форма (джерела ) права то маємо на увазі джерела права саме у формальному розумінні. Джерела права грають важливу роль у процесі правоутворення, адже за допомогою них право набуває певної форми і перестає бути лише певним абстрактним поняттям. Це дуже важливий аспект, оскільки для простих громадян та людей дуже важливо знати, де вони можуть отримати інформацію про свої права та обов’язки як суб’єкти права.

Виділяють такі основні джерела права: правовий звичай, нормативний договір, релігійний текст, правова доктрина, юридичний прецедент та нормативно - правовий договір. Основною формою джерел права в країнах континентального типу є нормативно - правовий акт, а в англо - саксонській правовій сім’ї переважає судовий прецедент як основне джерело права. Головною формою міжнародного права виступає нормативно - правовий договір. Інші джерела права є додатковими у процесі формування правової системи країн. Правовий звичай в більшості країн регулює лише окремі аспекти суспільних відносин і не закріплений як джерело права на законодавчому рівні, окрім деяких країн Африки, де він досі є домінуючою формою права. Сьогодні релігійні норми переважають у країнах мусульманського світу, а в більшості країнах, зокрема Україні, держава та церква розділені, і релігійні норми не входять у систему права.

Система джерел права України становить розгалужену та багаторівневу систему джерел. Основними джерелами права України є нормативно-правовий акт та нормативно-правовий договір. При розгляді цих джерел ми бачимо, що система законодавства України є нестабільною та погано систематизована. Величезна кількість законів та підзаконних актів, дублетні положення та прогалини приводять до падіння авторитету законодавства та інфляції нормативно-правових актів.

Інші джерела права є допоміжними в Україні, проте мають свої перспективи розвитку та участі в формуванні правової системи України. Зокрема, це стосуються судового прецеденту, якого так «бояться» вітчизняні юристи. Актуальним є розгляд застосування  судового прецеденту саме континентального типу, який є більш ліберальним, ніж класичний англійський. Щодо юридичної доктрини, то практика врахування думки провідних юристів-науковців в Україні є, це стосується насамперед створенням Науково-консультативної ради при Верховному Суді України, яка утворюється  з висококваліфікованих фахівців у галузі права. Проте пряме посилання до юридичних доктрин при складанні законів поки що залишається як перспективний метод, а юридична доктрина офіційно не закріплена як джерело права.