Політична культура: поняття і основні характеристики

ЕСЕ

(РОБОТА)

з “Політична культура”

(назва дисципліни)

на тему: ”Політична культура: поняття і основні характеристики ”

Студента (ки) 2 курсу групи

                                                  К-208

                                                              Спеціальності

                                              052

                                                                    освітня програма

                                                                                     (спеціалізація) Політологія

Виконавець: Куковин В,А,

(прізвище та інціали)

Керівник: ____________

________________________________________

(посада, вченне звання, науковий ступень, прізвище та ініціали)

Дніпро 2022

ЗМІСТ

ВСТУП  

1. ПОЛІТИЧНА СТРКУТУРА: ПОНЯТТЯ І СТРУКТУРА
2. ФУНКЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
3. ТИПИ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
4. ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ  КУЛЬТУРИ

ВИСНОВОК

ВСТУП

Поняття політичної культури сьогодні стає одним з найбілш популярних та актуальних, не тільки в політичній науці, а й в повсякденненному житті. Його вживають і професійні політики, і засоби масової інформації, і люди далекі від політики. Це поняття стало своєрідною інтегральною характеристикою політичної свідомості та політичної поведінки окремих націй, народів, суспілства в цілому.

          В політичній культурі не існує єдиноноє концепції політичної культури. Про це свідчать десятки визначень цього явища. За своєм походженням політична культура безпосередньо повязвна з появою політичних відносин в стародавньому світі, коли почали зявлятися перші державні утворення - особливо Греція та Рим, а на Сході Китай. Питання відносин між тодішніми державами, їх розвитком, існуванням, процвітанням тогочасного суспільства, взаємовідносинами між його індивідумами та окремими прошарками суспільства було предметом особливої уваги Платона, Арістотеля, Цицерона та багатьох інших мислителів того часу.

В сучасному розумінні термін «політична культура» вперше ввів у науковий обіг у XVIII столітті німецький філософ - просвітитель Іоган Гердер. Подальше його осмислення можна знайти в працях філософів 19 - початку 20 століття - К. Маркса, К. Мангейма та багатьох інших .

        Виникнення ж перших сучасних концепцій політичної культури належить до середини 60-х років ХХ століття. Саме в той час на заході вагомий внесок в розробку теорії політичної культури внесли  Х. Файер, Г. Алмонд, С. Верба, А. Ліпсет, Л. Пай, М. Дюверже, К. фон Бойм та інші. Проте активне осмислення цього феномену внесли американські вчені Г. Алмонд і С. Верба, що і розробили сучасну концепцію політичної культури, яка і є основополагаючою.          Даючи визначення політичній культурі як конкретній моделі орієнтацій на політичні дії, вчені зробили два важливі зауваження. Одне з них полягає в тому, що політична культура не тотожна загальній культурі, проте співвідноситься з нею. Вона є особливою її частиною, що володіє певною автономією. Друге вказує на те, що зразки політичних орієнтацій можуть поширюватися за межі політичних систем. Саме ця остання теза і дозволила сформулювати термін „політична субкультура”, який позначає неоднорідність політичної культури у межах певної держави-нації.

 Таким чином політична культура – це невід’ємна складова частина загальнонаціональної культури. Це передусім такий спосіб діяльності соціальної спільноти, особи у сфері політичних відносин, який відображає досягнутий рівень політичної активності та політичної зрілості суб’єктів. Він включає різні компоненти й рівні: культуру ставлення суб’єктів до здійснення політичної влади; культуру електорального процесу; культуру формування політичних і громадсько-політичних інституцій; культуру політичної поведінки; культуру політичної свідомості й спілкування та інші, тобто поширюється на всю сферу політичного життя суспільства.