Поняття і особливостей витрат на професійну правничу допомогу

ЗМІСТ

ВСТУП        2

Розділ 1. ПОНЯТТЯ ПРАВНИЧОЇ ДОПОМОГИ ТА ЇЇ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА        4

Розділ 2. ПОНЯТТЯ ВИТРАТ НА ПРАВНИЧУ ДОПОМОГУ ТА ПОРЯДОК ЇХ ВІДШКОДУВАННЯ        8

Розділ 3. СУДОВА ПРАКТИКА ЩОДО КОМПЕНСАЦІЇ ВИТРАТ НА ПРАВНИЧУ ДОПОМОГУ        12

РОЗДІЛ 4. ПРАКТИКА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН ТА ВРЕГУЛЮВАННЯ ПИТАНЬ ЩОДО ВИТРАТ НА ПРАВНИЧУ ДОПОМОГУ        17

ВИСНОВКИ        20

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ        22

1. ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Однією з умов інтеграції України до Європейського Союзу є побудова та функціонування незалежного інституту адвокатури. Існування такої системи адвокатури повинне забезпечити дотримання принципів незалежності, захисту демократичних цінностей та верховенства права. З метою досягнення поставленої мети, 2 червня 2016 року прийнято Закон України “Про внесення змін до Конституції України” (щодо правосуддя) № 1401-VIII, який набрав законної сили 30 вересня 2016 року. Зазначеним Законом у Конституції закріплено право лише адвоката здійснювати представництво інтересів фізичних або юридичних осіб у судах, а також захист обвинувачених під час кримінального процесу.

У зв'язку із прийняттям вищезазначеного Закону, в Україні постало питання щодо звернення до адвокатів з метою представництва інтересів фізичної або юридичної особи в суді.

Хоча, 18 грудня 2019 року й прийнято Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення” № 390-ІХ, що набрав законної сили 29 грудня 2019 року, яким передбачено можливість представництва інтересів юридичних осіб в суді через свого представника, що уповноважений діяти на підставі наданим йому посадових або службових обов'язків, проте і на сьогодні залишається проблема реалізації такого самопредставництва. Зміни до Конституції України, відносно виключення адвокатської монополії, не прийнято. Оскільки Закон має нижчу юридичну силу ніж Конституція – питання представництва інтересів у судах виключно адвокатами залишається відкритим.

Особливої актуальності дана тема набирає у разі звернення за адвокатською допомогою особою, яка не обізнана в юридичних тонкощах. У цьому разі людина не має уявлення щодо особливостей формування витрат на професійну правничу допомогу.

Метою даної роботи є дослідження поняття і особливостей витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно визначеної мети, завданнями роботи є:

• Визначити поняття правничої допомоги та її загальну характеристику;

• Розглянути поняття витрат на правничу допомогу та порядок їх відшкодування;

• Розглянути судову практику щодо компенсації витрат на правничу допомогу;

• Дослідити практику зарубіжних країн та особливості врегулювання питань щодо витрат на правничу допомогу.

Дослідження витрат на професійну допомогу здійснювалося такими вітчизняними вченими як: О. Антонюк, Є. Васьковський, В. Заборовський, В. Личко, Л. Островська, Н. Сакара, Д. Сірош, Г. Тріпульський, О. Угриновська, К. Шмотін, Ю. Шрамко, та іншими, у зв'язку із чим висловлювалися різні точки зору.

У роботі використані нормативно-правові акти України, підручники з адвокатури України, а також публікації деяких спеціалістів в галузі адвокатури.

Робота складається з вступу, 4 (чотирьох) розділів основної частини, висновків та списку використаної літератури.

1. РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРАВНИЧОЇ ДОПОМОГИ ТА ЇЇ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Як вже зазначалося, 2 червня 2016 року прийнято Закон України “Про внесення змін до Конституції України” (щодо правосуддя) № 1401-VIII, який набрав законної сили 30 вересня 2016 року. Зазначеним Законом у Конституції закріплено право лише адвоката здійснювати представництво інтересів фізичних або юридичних осіб у судах, а також захист обвинувачених під час кримінального процесу.