Позитивні та негативні сторони державної реєстрації стартапів

Мета: розкрити позитивні та негативні сторони державної реєстрації стартапів. Надати обґрунтовані поради засновникам стартапів чи варто реєструвати свій проект.

Вступ

Впродовж усього існування людства, на кожному етапі трансформації суспільства локомотивами розвитку ставали так звані «люди-ідеї»: здібні люди, що вигадували нові способи вирішення актуальних проблем або ж запропоновували новий підхід до розв’язання задач. Не є винятком і сьогодення. Саме талановиті люди, які продукують нові ідеї і є рушійною силою розвитку цивілізації. Нині такі обдаровані люди створюють стартапи.

Визначення поняття стартапу (з англійської «startup», можна дослівно перекласти як початок вгору) випливає вже зі своєї назви — невелика або навіть маленька, нещодавно заснована компанія, яка тільки починає виходити на ринок завдяки своїй інноваційності. Стартапи зазвичай мають одного засновника («людина-ідея») або декілька. Вони мають обмежені ресурси (адже перевага надходить від нової інновації) і мають на меті отримання прибутку. Іншими словами це на початковій стадії розвитку новий бізнес, що базується на нововведенні. Згідно чинного законодавства України, як і будь-яка комерційна діяльність, стартапи мають бути офіційно зареєстровані. І ось тут виникає питання на яке має відповісти практично кожен автор нової ідеї: чи варто реєструвати свій стартап? Які ризики має державна реєстрація?

Основна частина

Засновники стартапів під час вибору країни реєстрації перш за все орієнтуються на ринок, де буде реалізовуватися інновація, можливості розвитку та фінансування компанії, перешкоди та ризики, пов’язані з особливостями законодавства країни реєстрації. Найбільш привабливими в цьому плані є Німеччина, Великобританія, Японія, Сполучені Штати, Гонконг, Сінгапур. Найчастіша практика фундаторів українських стартапів це реєстрація своїх компаній за кордоном (особливо в США) і коли стає зрозуміло, що проект «вистрілив», то подальший його продаж іноземним компаніям. Іншим популярним варіантом є заснування з цими компаніями спільної юридичної особи.

Проте якщо нова ідея зорієнтована на український ринок і свої ресурси покладатиме на вітчизняних інвесторів, то в процесі розвитку проекту його необхідно офіційно затвердити, через державну реєстрацію.

Що таке стартап з точки зору українського законодавства? Попри свою достатньо тривалу історію та всплеск стартапів, що спостерігається в України за останні роки, у вітчизняному законодавстві на даний момент термін «стартап» відсутній. Тому регулювання такого виду діяльності здійснюється у рамках законів та законодавчих актів, які стосуються окремих напрямів та особливостей діяльності стартапів.

Діяльність засновників стартапу дуже схожа з підприємницькою діяльністю (в деяких випадках їх можна назвати підприємцями). Згідно з Господарським кодексом України, підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тому, як і у випадку підприємців, засновникам стартапу для реєстрації потрібно визначитися і обрати організаційно-правову форму для діяльності. Основними завданнями реєстрації в контексті стартапу як правило є:

• врегулювання податкових питань – актуально на етапі початку монетизації проекту;
• врегулювання питання розподілу майнових прав на продукт – актуально на етапі створення нематеріальних активів (програмний код, дизайнерські рішення і т.п.);
• врегулювання питання взаємовідносин з інвестором – актуально на етапі залучення стороннього фінансування проекту – відповідно.

Враховуючи, що стартап, зазвичай, на початку об’єднує спільною ідеєю невелике коло зацікавлених у її реалізації осіб, як початковий варіант його юридичного оформлення можна запропонувати такі форми: фізична особа-підприємець (ФОП), приватне підприємство (ПП), товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Для кожної форми існують свої переваги та недоліки. Розглянемо докладніше.

Фізична особа-підприємець (ФОП)

Переваги:

• відсутні вимоги до наявності статутного стартового капіталу;
• коротка процедура реєстрації за місцем проживання підприємця;
• стартап-підприємець працює самостійно і тільки на себе;
• дозволить виглядати легітимно перед потенційними інвесторами;
• можливість мати офіційний рахунок суб’єкта господарювання в банку.

Недоліки:

• У разі невдачі проекту, банкрутства, ФОП несе відповідальність усім своїм майном;
• обмеженість стартового капіталу власними коштами ФОП (або незначними позичковими);
• стартап відразу опиняється під прицілом податкових та інших «зацікавлених» органів, хоча контроль і не дуже значний.

ФОП є сенс реєструвати коли є лише один автор стартапу, у разі якщо ідея в чистому вигляді починає перетворюватися на продукт та на столі лежить конкретний бізнес-план. Не варто реєструвати, якщо немає стабільного доходу і не налагоджений обіг коштів. У будь-якому разі контролю з боку держави та податків не оминути, проте ФОП однозначно не буде зайвим при залучені капіталу та пошуку інвесторів, адже засновник виглядатиме престижніше перед ними.