Правовi форми стимулювання публiчних службовцiв

Національна академія державного управління при Президентові України

Контрольна  робота

«Назва дисципліни»

ПРАВОВІ ФОРМИ СТИМУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Зміст

Вступ        3

1.        Види та сутність правових форм стимулювання публічних службовців        3

2.        Правові основи регулювання правових форм стимулювання публічних службовців        4

3. Удосконалення правових форм стимулювання публічних службовців шляхом впровадження КРІ в систему стимулювання        7

Висновки        10

Список використаних джерел        11

ВСТУП

Кожен керівник зацікавлений у високопродуктивній праці своїх підлеглих та високій ефективності державного органу. B управлінні організації далеко не останнє місце посідає саме людський фактор, психологічні особливості колективу, особисті потреби й інтереси окремих його членів. Мистецтво керівництва полягає в тому, щоб знайти саме такі підходи і методи, які б забезпечили бажаний перебіг подій в установі і стимулювали його працівників до кращої праці.

Потреба у використанні засобів стимулювання особливо зростає під час проведення реформ, оскільки інститут стимулювання являє собою особливий механізм впливу на свідомість та психіку особистості. У цьому контексті актуальним є дослідження процесу стимулювання публічних службовців, аналіз умов та принципів їх застосування на сучасному етапі.

Держава, створюючи механізми впливу на публічних службовців, спрямовані на спонукання до належного виконання обов’язків, не може обмежуватися лише застосуванням до службовців заходів, заснованих на примусі, оскільки це суперечить основним засадам соціального управління, у межах якого в обов’язковому порядку мають використовуватися засоби стимулювання до належної соціально-корисної поведінки.

У межах інституту публічної служби такими засобами є заходи заохочення, які може бути застосовано до публічного службовця за певні досягнення в професійній діяльності.

В таких умовах стимулювання є однією з важливих функцій менеджменту, яка забезпечує ефективну діяльність державного органу.

1. Види та сутність правових форм стимулювання публічних службовців

Сьогодні загально визнається, що методи стимулювання персоналу можуть бути найрізноманітнішими і залежати від опрацьованості системи стимулювання в організації, загальної системи управління і особливості діяльності самої установи.

В економічній літературі під стимулами розуміють форми впливу на людину, її свідомість, що породжують у людини певні мотиви (прагнення, зацікавленість) до тих чи інших дій, у тому числі до того чи іншого веління чи досягнення певних результатів праці. Чим сильніше стимули, тим активніше мотиви, а, отже, й діяльність людей. У випадку, коли у свідомості людини цілком відсутні інтереси до тієї чи іншої діяльності, до даного об'єкта стимулювання, то які б стимули не застосовувалися, людина буде до них індиферентною, стимули не будуть мотивувати її до бажаної діяльності [13].

Стимулювання – це процес впливу на людину за допомогою потрібнісно - значимого для неї зовнішнього предмета (об'єкта, умов, ситуації і ін.), що спонукає людину до певних дій (перебування в комфортних умовах і ін.) [3, c. 41].

Варто визначити, що і матеріальні, і моральні стимули мотивують публічних службовців до праці і вони є взаємодоповнюючими. Проте основним і першочерговим мотивуючим фактором для публічного службовця є матеріальне стимулювання, тобто задоволення його матеріальних потреб. Система матеріального стимулювання в Україні є недосконалою, бо вона тільки частково виконує відтворювальну та мотивуючу функції. Але разом з тим вона прямо впливає на моральний стан та ставлення до праці держаного службовця.