Фолієва кислота та її похідні

ЗМІСТ

ВСТУП        3

РОЗДІЛ І. ОДЕРЖАННЯ ФОЛІЄВОЇ КИСЛОТИ ТА ЇЇ ПОХІДНИХ        4

1.1.        Властивості         4

1.2.        Історія добування         4

1.3.        Способи синтезу        5

1.3.1.        Технологічна схема виробництва синтетичної фолієвої кислоти        11

РОЗДІЛ ІІ. БІОЛОГІЧНА РОЛЬ ФОЛІЄВОЇ КИСЛОТИ ТА ЇЇ ПОХІДНИХ        13

2.1. Вплив на організм людини фолієвої кислоти        13

2.1.1. Норми вживання фолатів        15

2.1.2. Застосування при вагітності        16

2.1.3. Фолієва кислота і хвороби серця        18

2.1.4. Фолієва кислота і інсульт        18

2.1.5. Фолієва кислота і розвиток раку        19

2.1.6. Антифолати        19

2.1.7. Психологічні чинники        20

2.2. Фолати збільшують ризик аутизму        20

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ        24

ВСТУП

Актуальність теми. На сьогодні дослідження біологічно активних речовин фолієвої кислоти та її похідних має невід’ємне значення. Сполуки фолієвої кислоти широко поширені в природі, їх основними джерелами є продукти харчування як рослинного (шпинат, петрушка, цибуля, квасоля, морква, грецькі горіхи, гарбуз, злаки, банани, апельсин, малина, шиповник), так і тваринного походження (телятина, свинина, яйця, лосось, молоко, сир, тунець) [1].

Внаслідок широкого діапазону фармакологічної дії фолієва кислота завтосовується в медицині [2].

Фундаментом для дослідження та розширення спектру дії фолатів є синтез їх речовин, які володіють малою токсичністю та високою біологічною активністю. Адже, в наш час провідним завданням фармацевтичної хімії є дослідження та впровадження порівняно препаратів які є нешкідливими для організму, як для людей, так і для тварин [3].

Мета роботи. Головною метою роботи є розглянути фармакологічні властивості, одержання та біологічну роль фолієвої кислоти та її похідних.

Завдання:

• проаналізувати теоретичний матеріал про фолієву кислоту;
• розглянути сфери застосування фолієвої кислоти;
• опрацювати біологічні властивості фолієвої кислоти та її похідних;
• розібрати методи синтезу фолієвої кислоти.

Об’єкт дослідження: фолієва кислота та її похідні.

Предмет дослідження:  похідні фолієвої кислоти.

РОЗДІЛ І. ОДЕРЖАННЯ ФОЛІЄВОЇ КИСЛОТИ ТА ЇЇ ПОХІДНИХ

1. Властивості

Кристалічний порошок оранжевого або жовтуватого забарвлення. Фолієва кислота майже не розчиняється  у воді і більшій частині органічних розчинників. Вона легко розчиняється в розбавлених кислотах і розчинах гідроксидів лужних металів. При дії світла вона розкладається, є гігроскопічною. Молекула фолієвої кислоти складається з трьох структурних одиниць: залишку 2-аміно-4-окси-6-метилптеридину (птерин) (І), параамінобензойна кислота (ІІ), та L-глутамінова кислота (ІІІ):

[pic 1][pic 2][pic 3][pic 4]

                                  І                                ІІ                              ІІІ

Фолієва кислота являється амфотерною сполукою, її основні властивості обумовлені нітрогену птеридину,  кислі властивості карбоксильними групами та гідроксилом у положенні 4 [12].

1. Історія добування

Найчастіше зустрічається назва фолієва кислота, рідше  — вітамін В9, птероілглутамінова кислота, витамін ВМ, фолацин, витамін ВС[4].

У 1920-х роках вчені вважали, що дефіцит фолієвої кислоти і анемія - це одне і те ж явище. У 1931 році ключове дослідника Люсі Уіллс призвело до ідентифікації фолієвої кислоти як поживної речовини, необхідної для запобігання анемії при вагітності. Лікар  Уіллс підтвердила, що анемію можна подолати при вживанні пивних дріжджів. В кінці 1930-х років фолієва кислота була ідентифікована як коригуюча речовина, що міститься в пивних дріжджах, і в 1941 році вперше була виділена і екстрагована з листя шпинату Мітчеллом і іншими вченими. У 1943 році, під час роботи в лабораторіях Lederle компанії American Cyanamid, Боб Стокстад ізолював чисту кристалічну форму фолієвої кислоти і зміг визначити її хімічну структуру [4]. Цей історичний науково-дослідний проект отримання фолієвої кислоти в чистому кристалічному вигляді був здійснений в 1945 році командою вчених під контролем і керівництвом директора з досліджень, доктора         Еллапрагада Суббарао, в лабораторії Lederle, Перл-Рівер, штат Нью-Йорк. Це дослідження згодом призвело до синтезу антіфолата аміноптерин, першого в світі протипухлинного препарату, клінічну ефективність якого довів Сідней Фарбер в 1948 році. У 1950-х і 1960-х роках вчені починають виявляти біохімічні механізми дії фолієвої кислоти. У 1960 році будо пов'язано дефіцит фолатів з дефектами нервової трубки. В кінці 1990-х років американські вчені прийшли до розуміння, що, незважаючи на наявність фолієвої кислоти в продуктах харчування і в доповненнях, як і раніше питання дефіциту фолієвої кислоти є актуальним, який був реалізований в США в програмах зі збагачення продуктів фолієвою кислотою [5].