Методи розтину трупів тварин

1. Методи розтину трупів тварин.

 Розроблено три метода розтину трупів тварин: метод ізольованого видалення органів, метод повної евісцерації за Г.В.Шором та метод часткового розчленування органокомплексів. Метод ізольованого видалення органів (розроблено Р.Вірховим) передбачає видалення і дослідження кожного окремого органу . Цей метод легко виконується, але недоліком його є те, що порушується взаємозв’язок органів при досліджені. Метод повної евісцерації (розроблено Г.В. Шором) – видалення органів голови, шиї, грудної, черевної і тазової порожнини проводиться єдиним комплексом без розчленування. Метод дозволяє досліджувати органи, не порушуючи анатомо-фізіологічних та системних зв’язків. За цим методом розтинають трупи дрібних тварин та свиней. Метод часткового розчленування органокомплексів з урахуванням анатомо-фізіологічних та системних зв’язків застосовують при розтині великих тварин. Як правило, видаляють окремо органи ротової порожнини, шиї і грудної порожнини, селезінку, шлунок (передшлунки у жуйних), дванадцятипалу кишку з печінкою та підшлунковою залозою, порожню та клубову кишки, ободову та сліпу кишки, пряму кишку з органами тазової порожнини, нирки з сечоводами та наднирниковими залозами. Іноді застосовують частковий розтин. Це буває тоді, коли по різним причинам не можна отримати цілий труп. При організації та проведенні патологоанатомічного дослідження трупу тварини дотримуються певної послідовності: реєстрація, зовнішній огляд, внутрішній огляд. Про це більш детально викладено в “Методичних вказівках до виконання курсової роботи з паталогічної анатомії” (2003р.)

1. Порядок і послідовність розтину.

 Зовнішній огляд Зовнішній огляд включає: загальний огляд трупа й визначення пізнавальних ознак тварини; визначення ступеня виразності посмертних (трупних) змін, дослідження природних отворів, видимих слизових оболонок, шкіри та її похідних, молочної залози в самок і зовнішніх статевих органів у самців, опорно-рухового апарату й соматичних лімфатичних вузлів, тобто виявлення патологоанатомічних (прижиттєвих) змін до проведення розтину порожнин тіла. 1) реєстрація, збір анамнестичних даних про умови життя до хвороби (anamnesis vitae), історії хвороби (anamnesis morbi) та обставини смерті тварини; 2) зовнішній огляд. При проведенні зовнішнього огляду звертають увагу на: -пізнавальні ознаки; -посмертні (трупні) зміни; -стан природних видимих слизових оболонок; -шкіру та її похідні (вовна, роги, копита, пазурі); -підшкірну клітковину (після зняття шкіри); -молочну залозу і зовнішні статеві органи; -поверхневі (соматичні) лімфатичні вузли (підщелепні, заглоткові, поверхневі шийні, надколінні, зовнішні пахові та ін.); -скелетну мускулатуру; -кістки й кістковий мозок, сухожилки, зв'язки і суглоби. 3) внутрішній огляд передбачає: -дослідження черевної (з визначенням висоти купола діафрагми) і плевральної порожнин; -видалення селезінки й сальника, їх дослідження; -видалення печінки й підшлункової залози; -видалення шлунка, дванадцятипалої кишки, інших відділів тонкого і кишечника; -видалення товстого кишечника; -розтин черевної аорти й передньої брижової артерії (у коней); -видалення нирок (у дрібних тварин із сечоводами і сечовим міхуром) і наднирників; -розкриття тазової порожнини й видалення її органів; -розтин ротової порожнини, шиї, грудної порожнини й видалення органів; -огляд, розтин і дослідження витягнутих органів: серця, аорти й легеневої артерії; язика, мигдаликів, глотки, стравоходу з наступним відділенням останнього; бронхіальних і середостінних лімфовузлів, гортані, трахеї, бронхів й легень; печінки й підшлункової залози; нирок і наднирників; піхви, матки і яєчників (у великих тварин із сечовим міхуром); -розкриття черепної порожнини, видалення і дослідження головного мозку; -розкриття носової порожнини; - видалення спинного мозку і його дослідження; -огляд, розтин і дослідження шлунка, тонкого і товстого кишечника; 4)складання патологоанатомічного діагнозу і висновку. Прозектор може змінити план розтину в залежності від анатомофізіологічних особливостей тварин різних видів і віку, статі, характеру хвороби й обставин загибелі тварини.