Iмунітет рослин

Імунітет - це стан несприйнятливості до різних інфекційних і взагалі сторонніх для генетичного коду організмам і речовин. Функціями системи є зберігання постійності внутрішнього середовища організму, зберігання несприйнятливості до різних інфекційних мікроорганізмів, вірусів, паразитів, іншим чужорідним агентам, здатним привести до генетичних збоїв (мутацій), тобто збереження неповторності організму. Є два основних види імунітету. Неспецифічний імунітет включає в себе комплекс захисних факторів організму, які існують в ньому незалежно від того, чи зустрінеться організм з "чужим" чи ні. Специфічний імунітет, як зрозуміло з назви, характеризується специфічністю. Тобто проти кожного окремого патогена використовується певний механізм захисту. Специфічна імунна відповідь реалізується через формування клонів лімфоцитів і синтез антитіл  , здатних взаємодіяти тільки з одним антигеном, чужорідним для даного організму.

А як діє імунітет рослин?

Імунітет рослин можна визначити як несприйнятливість до хвороб при наявності життєздатного збудника захворювання і всіх необхідних умов для зараження. На практиці найчастіше говорять про стійкість до захворювань, яку можна охарактеризувати як генетичну особливість деяких рослин боротися з хворобою в слабкому ступені. Як і імунітет, стійкість визначається особливостями генома, причому існують гени стійкості не тільки до збудників захворювань, але і до несприятливих факторів середовища.

У рослин розрізняють неспецифічний і специфічний імунітет. Неспецифічним (або видовим) імунітетом називається стійкість певного виду рослин до тих збудників, які взагалі не здатні вражати цей вид. Неспецифічний імунітет забезпечує недоступність рослини для основної маси сапротрофної і патогенної мікрофлори, що населяє середовище проживання цих рослин. Специфічним, (або сортовим) імунітетом називається стійкість окремих сортів чи форм будь-якого виду рослин до збудників, здатним вражати цей вид. Розрізняють також імунітет вроджений (природний) і набутий (штучний). Вродженим імунітетом називається спадкова несприйнятливість до хвороби, що сформувалася в результаті тривалої спільної еволюції (філогенезу) рослини-господаря і патогена або спрямованої селекції. Придбаним імунітетом називають стійкість до хвороби, придбану рослиною в процесі його індивідуального розвитку (онтогенезу) під впливом певних зовнішніх чинників або в результаті перенесення даної хвороби. Набутий імунітет не передається у спадок. Стійкість рослин (зазвичай будь-якого сорту) лише до певних фізіологічних рас патогена називають вертикальною, а ту чи іншу ступінь стійкості до всіх рас даного патогена - горизонтальною. Стійкість будь-якого виду або сорту рослин одночасно до кількох хвороб називають груповою, або комплексною, стійкістю.

Вроджений імунітет рослин буває пасивним і активним. Пасивний імунітет – це стійкість до хвороби, яка забезпечується властивостями, що проявляються у рослин незалежно від загрози зараження. Таким чином, властивості, що зумовлюють пасивний імунітет, не є захисними реакціями рослини на напад патогена.

Активний імунітет – це стійкість до хвороби, яка забезпечується властивостями рослин, що проявляються у них тільки в разі нападу патогена, тобто у вигляді захисних реакцій рослини-господаря на впровадження збудника.

Хімічний склад рослин впливає на стійкість до захворювань і визначає наявність або відсутність в тканинах рослини необхідних для патогена поживних речовин. Відомо, що кількість вуглеводів в тканинах, а також їх співвідношення змінюються з віком і визначають лежкість овочів в період зберігання. Наприклад, чим більше ступінь дозрівання цибулі, тим вище його лежкість.

Для з’ясування відповіді на питання чи є специфічний імунітет у рослин, давайте розглянемо особливості специфічного імунітету людини і спробуємо знайти схожі ознаки. Набутий специфічний (адаптивний) імунітет реалізовується через лімфоцити і його можна поділити на два компоненти: гуморальний та клітинний.  Гуморальний специфічний імунітет реалізується В-лімфоцитами. Спрощена формула імунологічної специфічності: один антиген - одне антитіло, один клон передіснуючих лімфоцитів. Клітинний представлено популяцією Т-лімфоцитів, які мають широкий набір активностей. Так Т-хелпери посилено розмножуються після отриманні інформації про антигени, активуються і починають виробляти біологічно активні речовини. При цьому Т-кілери вступають в тісний контакт із зараженою клітиною і вивільняють з своєї цитоплазми перфоріни - пороутворюючі білки, які упроваджуються в плазмолему клітини-мішені, в ній полімеризуються і утворюють трансмембранні канали.