Методи зі збереження різноманіття рослин

ЗМІСТ

ВСТУП

Основна небезпека існування людини на планету є швидке змінювання екологічних умов, до яких біологічної еволюції не встигає пристосуватися. Різке використання біологічних ресурсів призвело до їх скорочення і порушення природних циклів в біосфері.

У 1992 році в Ріо-де-Жанейро була прийнята Конвенція про біологічне різноманіття. Світова спільнота дійшла висновку, що біологічне різноманіття є гарантом збереження стабільності середовища проживання людини. Зелені рослини - невід'ємний і виключно важливий компонент біологічного різноманіття. Вони виконують унікальну функцію, продукуючи кисень, без якого немислиме існуюче на Землі життя, а також виконують глобальну економічну функцію, забезпечуючи людство продуктами харчування, волокном, будівельними матеріалами. Вони виконують екологічну функцію очищення атмосфери від пилу і викидів виробництв. Рослини створюють і підтримують середовище проживання людини, поза якого неможливе існування і подальший розвиток людства.

Існує чотири основних напрямки охорони рослин:

1. Охорона рослин в місцях природного проживання (in-situ), це найбільш дієвий і ефективний спосіб збереження рослин.
2. Охрана рослин поза місцем природного існування (ex-situ), в ботанічних садах і дендропарках.
3. Раціональне використання рослинних ресурсів. Рослинні ресурси включають в себе харчові продукти, деревину, папір, інші продукти, що містять рослинну клітковину, декоративні, лікарські та інші рослини, призначені для безпосереднього використання.
4. Формування екологічного світогляду. Висока свідомість, глибокі ботанічні знання і тверді переконання необхідності збереження рослин є найбільш надійним способом збереження рослин. Реалізується це спосіб шляхом планомірно еколого-біологічного виховання та розробки Червоних книг.

1. МЕТОДИ ЗІ ЗБЕРЕЖЕННЯ РІЗНОМАНІТТЯ РОСЛИН

Поступове зменшення різноманіття рослин є проблемою загальносвітового масштабу. Інтенсивність впливу людської діяльності на довкілля призвела до деградації та фрагментації природних ареалів, що супроводжується втратою видів та зменшенням генетичного різноманіття; глобальні кліматичні зміни також істотно впливають на навколишнє середовище.

За останні десятиріччя значно еволюціонувало розуміння необхідності охорони навколишнього середовища у взаємодії з цілями сталого розвитку. У 80-х роках ХХ сторіччя сформувалась нова галузь біологічної науки – біологія охорони навколишнього середовища (conservation biology), синтетична, міждисциплінарна наука, основні завдання якої полягають у забезпеченні інтелектуальними та технологічними засобами, що покликані запобігати, мінімізувати та/або відновлювати екологічні втрати, у розробці принципів та методів збереження біологічного різноманіття.

Кульмінацією важливих міжнародних ініціатив в цьому напрямі стало прийняття у 1992 р. на конференції ООН по оточуючому середовищу Конвенції про біологічне різноманіття. Серед основних завдань, які постають в зв’язку з необхідністю охорони різноманіття рослинного світу, виділяють вивчення та до кументування рослинного різноманіття, його збереження, екологічно безпечне використан ня тощо. Необхідність збереження біорізноманіття традиційно пов’язують з етнобота нічним використанням рослин як джерела їжі, медикаментів, волокон, будівельних матеріалів, для задоволення культурних потреб. Крім того, рослини відіграють безпосередню роль у створенні широкого спектра життєво необхідних для людини умов існування (якість повітря, регуляція якості ґрунтів та води, утилізація токсичних відходів тощо).