Рослини Robinia pseudoacacia L

2 МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Об’єкт дослідження

Об’єктом дослідження виступали рослини Robinia pseudoacacia L. Систематичне положення даного виду:

відділ Покритонасінні – Magnoliophyta

клас Дводольні – Magnoliopsida

підклас Розіди – Rosidae

порядок Бобовоцвіті – Fabales

родина – Fabaceae.

Robinia pseudoacacia L. («біла акація», «робінія звичайна», «робінія псевдоакація», «колюча акація») – листопадне дерево до 25–30 м заввишки та діаметром до 1 м. Крона ажурна, куляста. Кора сіро-коричнева, товста, з глибокими тріщинами. Прилистки перетворилися в гострі, міцні колючки. Листки непарноперисті, завдовжки 12–28 см, складаються з 7–17 оберненояйцеподібних листочків. Розпускаються у травні.

Квітки двостатеві, оцвітина подвійна. Чашечка (6-8 мм завдовжки, 4–5 мм завширшки) зрослолиста, п'ятизубчаста, короткоопушена. Віночок метеликового типу з п'яти пелюсток, білий або блідо-рожевий. Тичинок десять, з них дев'ять зрослися нитками в трубочку; маточка одна, зав'язь верхня, стовпчик зігнутий, з головчастою приймочкою. Квітки зібрані в густих китицях завдовжки 10-20 см, сильно запашні. Цвіте у травні - червні. Плід - довгасто-лінійний біб (4-10 см завдовжки). Насінини вузько-ниркоподібні, коричневі або темно-бурі, матові, дрібні.

Біла акація - медоносна, лікарська, фарбувальна, ефіроолійна, танідоносна, деревинна, декоративна й фітомеліоративна рослина. Деревина робінії темного кольору, поцяткована жовтуватими крапками, міцна, добре полірується; з неї виробляють меблі, дрібні столярні вироби або використовують на паливо. Дрова білої акації горять добре і довго утримують тепло [56, 57]. З листя і кори можна одержувати жовту фарбу. З квіток робінії шляхом екстрагування петролейним ефіром одержують ефірну олію (від 0,08 до 0,12 %). Олія являє собою напіврідку масу світло-жовтого кольору з приємним сильним запахом квіток акації. Використовують її у парфумерії.У корі і в деревині містяться таніди: відповідно 2,2 - 7,2 і 3,4 – 4 % .

Біла акація - широко використовується, передусім, на півдні України для озеленення та створення захисних насаджень. У себе на батьківщині, в східній частині Сполучених Штатів Америки, росте невеликими групами або окремими екземплярами у листяних лісах. У культурі росте в чистих і мішаних насадженнях. Швидкоросла, теплолюбна, світлолюбна, не вибаглива до родючості ґрунту рослина. Розмножується насінням і вегетативно (кореневими відсадками) [33–35].

2.2 Характеристика району дослідження

Запорізька область розташована на півдні східноєвропейської рівнини, в центрі південноукраїнської чорноземної зони між 46°15′ і 48°08′ північної широти; 34°10′ і 37°15′ східної довготи. Не найбільша в Україні (200км з півночі на південь і 235км із сходу на захід – 27200кв.км.

Запорізька область межує з Донецькою, Дніпропетровською та Херсонською областями, а на півдні омивається Азовським морем.

Запорізька область розташована у Степові зоні. Одноманітність рівнини оживлює виходи українського щита, на який спирається територія області (окрім її південно-західної частини). Північ та південь області різняться за рельєфом. Вся її територія розділена на 5 геморфологічних районів.

Домінує в області помірно-континентальний клімат. Річний показник сонячної радіації – 110 ккал/см2 – забезпечує прогрів великих мас повітря і води, але також висушує поверхню ґрунтів. В південній частині області клімат ближче до посушливого.