Особливості зорового аналізатора птахів

Особливості зорового аналізатора птахів

Луцишин Віктор

Миколаївський Національний Аграрний університет

E-mail: lucisinviktor42@gmail.com

Вступ Очі – найважливіший винахід нашої природи. З органів чуттів уптахів найкраще розвинені очі.  Зір – один із основних органів чуттів у тваринному світі. Птахи не виняток, бо зір в їхньому житті має виключно велике значення. Птахи бачать добре, але не так як людина. Очні яблука великі, у деяких птахів вони більші за головний мозок. Очі в більшості птахів розташовані по боках голови. Поле зору кожного ока становить 150-170°; поле бінокулярного зору — усього 20-30°.   

    Завдання даної роботи

• Ознайомитись з зоровими аналізаторами птахів.
• Дізнатися більше про будову та функції зрового аналізатора птахів.
• Дізнатися про роль зорового аналізатора птахів  в їх житті.
• Дізнатися сенс будови зорового аналізатора хижих птахів та звичайних.

Мета Зясувати особливоті зорового аналізатора птахів та дізнатися більше про його функції.

Актуальність Досліджуючи птахів раніше та слідкуючи за ними людина змогла побудувати літак. Тому і не слід виключати шо вичення даної теми  не спонукне вчених до спицифічних наукових розробк повязаних з покрашенням зору як для звичайної людини так і для людства в цілому .

    Зоровий аналізатор птахів призначений не лише для створення зорових зображень його функції полягають також у формуванні кольорових образів, що важливо з точки зору розпізнавання статевих партнерів, суперників та ворогів також вони добре розрізняють дрібні кольорові предмети, навіть на великій відстані.

Можна розрізнити чотири основних типи будови ока у птахів: рурчастий (циліндричний) тип ока зустрічається у сов, плоский притаманний курям, кулеподібний характерний для птахів-хижаків, плоско-сферичний можна знайти у співочих птахів. Таким чином, птахи відрізняються не лише формою ока, а й його внутрішньою структурою. Тому в житті птахів важливе значення мають яскраво виражені  мітки, що дозволяють в одну мить розпізнати предмет у цілому, не втрачаючи часу на окремі деталі. Більшість птахів проводить весь свій час у пошуках корму, але спосіб життя у них різний. Вони можуть вести денний або нічний спосіб життя деякі з них літають високо над поверхнею землі. Все це накладає відбиток на будову і функції зорового аналізатора, що сформувався протягом еволюції. Очні яблука більшості птахів обладнані двома специфічними пристроями для підвищення гостроти зору центральною ямкою і гребінцем.

     Як відомо, у птахів голова вільно повертається на шиї до 180 і навіть 270 градусів. Вони цим користуються. Особливо люблять крутити головою і озиратися сови. У сов та деяких денних хижаків очі розташовані фронтально, тому поле бінокулярного зору збільшується. Їхні очі захищені трьома повіками і здатні до подвійної акомодації. Змінюється не лише відстань між кришталиком і сітківкою, але й форма самого кришталика. Очі нічних птахів відрізняються від денних. Світлочутливість очей нічних птахів дуже велика, тому що в їх очах добре розвинений шар, що відбиває світло. Він утворений клітинами пігментного епітелію, який заповнений барвною речовиною. Завдяки його клітинам світло, що проходить через сітківку, відбивається, чим і пояснюється ефект очей, які неначе світяться вночі. Сови не можуть поводити очима направо наліво, так як очні яблука у них щільно заклинені в орбітах. А до того ж у них очі, на відміну від інших птахів, спрямовані вперед. Тому в лісі доводиться іноді спостерігати таку на перший погляд дивну картину: сова сидить на дереві спиною до спостерігача, а голова її повернута так, що дзьоб знаходиться прямо на лінії середини спини, і погляд птиці спрямований прямо назад. Сові це зручно. Вона може, не утворюючи ні найменшого шуму і не витрачаючи часу на повороти, спокійно оглядати все, що навколо неї відбувається. Нічний світ для сови являє собою чорно-білу фотографію галявин, дерев, сплячих лісових тварин. Для них характерні дуже великі очі із розширеними зіницями. Але птахи не здатні ними рухати в різні боки, а  рухають головою. Це дає змогу бачити дрібні предмети вночі, добре орієнтуватися серед гілок і не натикатися на них. Ну, а чи може озирнутися качка, яка летить, особливо, якщо позаду небезпека? Поворот голови, тобто найменше відволікання уваги від польоту для неї може означати загибель. Та й птиці, яка біжить, озиратися назад не зовсім зручно. Що ж тоді робити?  За винятком сов, очі у денних птахів розташовуються не спереду голови, а з боків, і бачать птахи більше убік, ніж вперед. Тому спільне поле зору птахів дуже велике. Горобині птахи і голуби можуть, не поводячи очима і не повертаючи головою, охопити відразу зором до 300 градусів, тільки одна шоста окружності залишається за межами видимого. Завидний кругозір! У людини спільне поле зору становить всього 150 градусів. Є й більш «щасливі» птахи. У дрімлюг скроневий край ока звернений трохи назад і поле зору у нього складає 360 градусів. Це означає, що дрімлюга може, не повертаючи голови, абсолютно вільно помічати, що відбувається попереду нього, збоку та ззаду. Вигідне положення для цієї птиці! Адже дрімлюга ловить свою здобич в повітрі. Якщо цей птах буде ганятися тільки за тим, що примітив спереду, ситий не буде. Таке широке поле зору потрібно не всім птахам. Хижакам воно ні до чого. Хижі птахи, як правило, годуються досить великою здобиччю, примічають її заздалегідь і, кинувшись до неї, повинні весь час пильно тримати її в полі свого зору. Очі у хижака спрямовані вперед, спільне поле зору не таке вже й велике (у боривітра, наприклад, 160 градусів). Крім положення очей, велике значення у птахів має  напрям найбільш гострого зору кожного ока. Цей напрямок залежить від анатомічного пристрою очей різних видів птахів і ніколи не буває однаковим. Найбільш гостре зорове сприйняття у птахів зазвичай направлено убік, за межі бінокулярного зору, що дозволяє птаху, що летить, мати праворуч і ліворуч, залежні один від одного поля ясного зору.