Діагностичні та імунні системи та застосування їх у клінічній практиці

Діагностичні та імунні системи та застосування їх у клінічній практиці.
Імунні антисироватки

Для початку розберемо  ключові поняття, які необхідні для кращого розуміння цієї теми.

— ІМУНОДІАГНОСТИКА – використання серологічних реакцій,алергічних діагностичних проб та інших методів імунології з метою розпізнавання хвороб.

— Імунокорекція — способи терапії, що припиняють або виправляють дефекти в імунній системі, тобто корекція дефектних ланок імунітету.

— Імуномодуляція — це тимчасове підвищення або зниження тих або інших показників імунітету.

Успішна імунотерапія неможлива без імунодіагностики. Це дозволяє прогнозувати ефективність препарату і уникнути ускладнень. Імунодіагностика також дозволяє коригувати лікування, якщо воно є недостатньо ефективним (1,2,3).

21.1. ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ІМУНОДІАГНОСТИКИ

Доведено, що всі антигени відносно до антитіл мають специфічність. З цієї закономірності випливає практичний висновок: за допомогою відомого антигену можна виявити відповідні до нього антитіла в досліджуваній сироватці крові. Цей метод одержав назву – серологічна діагностика інфекційних захворювань.

Ми вже знаємо про такі методи виявлення антитіл і антигенів реакцією аглютинації та преципітації. Схематично принцип дії наведений на слайді.  

Тож пропоную перейти до новіших методів імунодіагностики.

1. Імуноферментний аналіз використовується для визначення, чи присутній в розчині шуканий Білок Х, кон'югований з ферментом-міткою (пероксидазою хрону, β-галактозидази або лужною фосфатазою). і якщо він присутній, то в яких кількостях. 4

Найбільш поширений твердофазний ІФА, коли один з компонентів імунної реакції (антигени або антитіла) сорбований на твердому носії, наприклад, в лунках пластикової мікропланшетки з полістиролу. Для визначення антитіл в лунки з сорбованих антигеном послідовно додають: сироватку крові хворого, антіглобуліновой сироватку, мічену ферментом, суміш розчинів субстрату для ферменту і хромогену. При позитивному результаті забарвлення розчину хромогену жовто-коричневого кольору (при використанні пероксидази) або жовто-зелений колір (при використанні фосфатази).

2.  5 слайд Вестерн-блот - ще один метод, в якому за допомогою антитіл вчений може зловити потрібний йому білок серед безлічі інших за допомогою розділення суміші методом електрофорезу. Послідовність цієї процесу дуже схожа на ІФА, тільки виділення антитіл/антигенів відбувається не в лунці планшета, а на нітроцелюлозній мембрані. Схема вестерн-блот показана на малюнку.

3. 6 слайд  Імунохроматографія - виявлення білка в аналізованій рідині. На мембрану на деякій відстані один від одного нанесені: а) антитіла до Білку Х, до яких пришита мітка, - так звані первинні антитіла; Б) ще одні антитіла, специфічні до Білку Х (тестова смуга) і, нарешті, в) антитіла до первинних антитіл (контрольна смуга).

Мембрану занурюємо одним кінцем в досліджувану рідину, з струмом якої Білок Х пересувається до антитіл з міткою, зв'язується з ними і рухається до тестової смуги. Антиген-первинне антитіло зв'язується з присутніми антитілами. Надлишок первинних антитіл рухається до контрольної смуги, де зв'язується з присутніми там антитілами, зупиняється і забарвлює її.

Розшифровка результатів проста: якщо в аналізованої рідини є Білок Х, то на тесті буде видно дві смуги, якщо ж білка немає - тільки контрольна смуга. Широко поширений приклад використання імунохроматографії - тести для визначення вагітності.

4. 7слайд Багато антигенів вченим і лікарям хотілося б визначати не в сироватці крові, а наприклад, на пухлинах, щоб визначити тип пухлини, припустити характер її метастазування і так далі. Спосіб, за допомогою якого можна «побачити» антигени на цілій тканини, називається Імуногістохімія.

(Товщина зрізу досліджуваної - не більша за 18 мікрон. За допомогою бичачого сироваткового альбуміну блокують неспецифічні антигени. Тоді з антигеном на тканині зв’язуються первинні антитіла з флуоресцентною міткою. Наявність антигену визначають по мітці під флуоресцентним мікроскопом).