Філософія Нового часу (XVІІ – XVІІІ ст.)

1. Визначальною особливістю Нового часу (XVІІ – XVІІІ ст.) є народження і утвердження нового суспільного ладу – буржуазного, який висуває і обґрунтовує нові цінності і засади людського буття у порівнянні з феодалізмом. В центрі уваги нового світогляду вже не віра, розум. Основні парадигми Нового часу: «Знання - то сила!»Просвітництво, за всієї поліфонічності ідей, які воно об’єднує, не підривало віри в розум, а створювало культ розуму. Механістичний світогляд, утвердженню якого сприяли відкриття Ньютона. Ньютон стверджував, що одні і ті ж закони руху властиві всьому Всесвіту, всі зміни в природі (на Землі і в космосі) спричинені законом тяжіння і законами руху тіл. Всім керують непорушні і вічні закони – закони механіки, тому кожну зміну можна обчислити з математичною точністю. Ньютон довершив механістичну картину світу, згідно якої світ – це велика машина, яка існує за відомими законами

1. У теорії пізнання Декарт виступав як реформатор, автор нового наукового методу пізнання – дедукції, котра означає виведення пошукових істин на основі інших істин, що вже відомі і встановлені. Це щось на зразок математики, коли конкретне знання отримують на основі деяких загальних принципів, постулатів та аксіом.

      Можливо проблема була в тому що раніше вивчалась людина, Бог, природа      були більш абстрактні методи пізнання а на більш конкретні потрібно було більше   часу.

1. Можливо суть в тому що у Дж. Локка в розум іде практика, почуття і відчуття які підсумовуються а у Г. Ляйбніц говорив що це все тільки доповнює розум який йде як найосновніше а доповнюють його відчуття. Тобто у двох філософів відрізняються самі основи.

1. Методичного сумніву, спрямований не на заперечення пізнання, а на його покращення.

1. Починати побудову науки слід з простих і очевидних істин. Істиною є знання, дане чітко й виразно (сlаге et distincta). Акт свідомості, в якому предмет дається чітко й виразно, він назвав інтуїцією.

2. Ділити складні речі (знання) на прості, аж до найпростіших (аналіз).

3. Йти від простого, очевидного до складного, неочевидного (синтез).