Проблема істини у філософії та природничих науках

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

Факультет біотехнології і біотехніки

Кафедра промислової біотехнології

Реферат

З філософії на тему:

«Проблема істини у філософії та природничих науках»

              Виконав студент 2 курсу,

групи БТ–41

Танасков Я.В.

Робота здана:

 ________________

Перевірила:

К.ф.н. НіколаєнкоН.В.

_______________  

Київ 2016

ЗМІСТ

Вступ        

Основні концепції істини у сучасній філософії        

1 Концепція відповідності (кореспонденції)        

2 Концепція когерентності        

3 Концепція прагматичності        

Висновки        

Список використаних джерел        

ВСТУП

Здатність ефективно створювати, передавати та накопичувати знання – це здібність, якою найбільше пишаються люди і за рахунок якої вони ставлять себе вище за інших тварин. Знання, яке людина отримує в процесі пізнання, може або відповідати своєму об'єкту, або спотворювати його, тому знання прийнято ділити на істинне і неістинне.

Істина є центральним поняттям, як для філософії, так і для інших природничих наук, і навряд чи колись втратить свою актуальність. Так, наприклад, в етиці намагаються пізнати істину про добро, в естетиці – істину про красу, у хімії – істину про склад та будову речовин тощо. Вчений будь–якого напрямку ставить задачу доведення істинності свого знання.

Перешкодою на шляху вирішення проблеми істини є неоднозначність існуючих підходів до цієї проблеми. Для матеріалістичної філософії характерно визнання об'єктивної істини, розуміння істини як знання, незалежного від мислителя. У той же час ця позиція є неоднозначною навіть в рамках матеріалістичного вчення. Причиною є те, що носієм знань є людина, котра наділена різноманітними почуттями і особистими психологічними характеристиками.

Оскільки людина освоює світ далеко не тільки через науку, необхідно розкрити специфіку і умови застосовності поняття «істина» до знань і досвіду в сфері суб'єктивного.

Актуальність проблеми істини зумовлена тим, що у сучасну епоху відбуваються глобальні зміни у економіці, політиці і культурі. Тоді, коли починається осмислення і переосмислення цінностей, особливо актуалізуються дослідження істини і пошуки її критерію.

У цій роботі будуть розглянуті проблема істини і її концепції.

ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ІСТИНИ У СУЧАСНІЙ ФІЛОСОФІЇ

Проблема істини, тобто проблема достовірного, правильного, адекватного знання, була сформульована ще в Стародавній Греції. Всі гносеологічні проблеми зводяться до проблеми істини, стосуючись або засобів та шляхів її знаходження, або форм її існування та реалізації. Вони всі в тій чи іншій мірі уточнюють і доповнюють цю ключову проблему. Є різні розуміння істини. Багато авторів виділяють як основні в сучасній філософії три концепції істини:

• Концепція відповідності (кореспонденції) – «Істина – це відповідність знань дійсності»;
• Концепція когерентності – «Істина – це властивість узгодженості знань між собою»;
• Концепція прагматичності, що розуміється двояко – «Істина – це корисність знання, його ефективність» і «Істина – це знання, що підтверджується досвідом»;

Така класифікація концепцій істини часто використовується авторами підручників і навчальних посібників з курсу філософії. Звісно, можна знайти величезну кількість трактувань проблеми істини, але при більш детальному їх вивченні та виділенні основної їх суті в більшості всі вони зводяться до варіацій цих трьох концепцій. Важко підпорядкувати одній з цих концепцій хіба що концепцію конвенціоналізму («Істина і її зміст носять умовно–договірний характер»).

1 Концепція відповідності (кореспонденції)

В історично першій, класичній концепції кореспонденції істини під істиною розуміється відповідність між формами психіки (образом, уявленням, поняттям) і певним об'єктивним змістом (властивостями об’єкту мислення). Формулювання поняття істини навіть в рамках даної концепції зустрічаються різні. У найбільш спрощеній формі істина трактується як правильне, вірне знання, тобто відповідність нашого знання про об'єкт (уявлення про його властивості) самому об'єкту (власне, його властивостям). Але це визначення одразу призводить до виникнення ряду проблем і невідповідностей.