"Етика дає закони не для поведінки (адже це робить ius, право), а лише для максим поведінки" (Іммануїл Кант)

"Етика дає закони не для поведінки (адже це робить ius, право), а лише для максим поведінки" (Іммануїл Кант) - в чому відмінність між правом та мораллю, чи дієве право без моралі, для чого людині дотримуватися моральних норм?

Почати хотілося б з аналізу слів Іммануїла Канта та власне його як особистості.

Взагалі етика є однією із найдавніших філософських дисциплін. До числа її фундаторів ми відносимо і німецького філософа Іммануїла Канта.

Розглядаючи практичну етику Іммануїла Канта, ми бачимо дуже відмінні риси від етичних міркувань інших тогочасних та навіть сучасних теоретиків етики. Тобто якщо всі філософи визначали основними категоріями етики зло й добро, то  центральними в етиці Канта виступали все ж закон, гідність, совість, переконання, обов’язок та воля, а поняття — добра та зла, які були вище зазначені виступають як «похідні» поняття.

Проаналізувавши слова Іммануїла Канта, можна зробити висновок,що мораль має насамперед більш практичний характер, її завдання насамперед, врегульовувати складні міжлюдські стосунки.

У своїх праця Кант формував дуже цікаві, на мою думку, категоричні імперативи щодо етики. Хотілось би навести влучну та найбільш знану таку формулу: «вчиняй тільки згідно з такою максимою, керуючись якою ти в той же час можеш побажати, щоб вона стала всезагальним законом»

Тепер плавно перейдемо до аналізу права і моралі, як окремо, так і разом взятих. Хочу зазначити, що функціонування і дієвість права у суспільстві виражається через співвідношення його із мораллю. Право є тоді дієвим, коли воно створене на основі норм моралі, все ж має моральний зміст. Спільне між цими двома поняття те, що вони взаємодіють між собою в процесі встановлення суспільних відносин. Право і мораль підтримують один одного – право закріплює моральні цінності, а мораль впливає на свідомість людини, створюючи сприятливий «фон» для реалізації юридичних приписів, «законів». Їх відмінність ж полягає в багатьох наступних причинах: в походженні, формі вираження, в сферах, де вони діють, в критеріях їх оцінювання, та взагалі їх характері.  Тому, зробивши висновок, хочу зазначити, що вважаю право недієвим без моралі. У процесі реалізації своїх функцій право і мораль допомагають один одному в досягненні своїх загальних цілей, використовуючи для цього, притаманні кожному окремо, методи. Наведу таку цитату-приклад власної думки: «Там де право відмовляється дати який-небудь припис, виступає зі своєю волею мораль; а де мораль не може одним своїм внутрішнім авторитетом стримувати прояви егоїзму, на допомогу їй приходить право зі своїм зовнішнім примусом».