Великий гуманіст та любомудр Григорій Сковорода про духовну людину

Виконала: Дрозд Катерина

Науковий керівник: Жигайло Наталія Ігорівна,

Кафедра психології управління,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

УКРАЇНА, м. Львів, просп. Свободи, 18,

E-mail: drozd232004@gmail.com

Великий гуманіст та любомудр Григорій Сковорода про духовну людину.

Актуальність проблеми. В такий складний для українського народу час дуже важливо не забувати, що всі ми є люди, які мають право на існування, життя, свободу, і також на духовні цінності. Варто пам’ятати, що ніякі обставини не мають впливати на духовний світ людини, на пошуки його внутрішнього «Я». Не завжди шлях до «свободи своєї особистості» є легким, тому в цьому питанні маємо честь звернутися до творів та висловлювань великого гуманіста та любомудра Григорія Саввича Сковороди.

Виклад основного матеріалу. Вважається, що тема людини є вічною. Якщо розглядати українську філософську думку, то проблема людства є однією з важливіших, адже вона проходить через усю історію українського народу – вона завжди мала вагоме значення в суспільстві. Багато філософів різних часів трактували її по-різному, прагнучи якомога точно розкрити суть проблеми та підлаштувати її до світу. Але через швидкоплинний час та різні обставини історії ідеал духовної людини народ досягав лише частково.

 Григорій Саввич Сковорода жив у надзвичайно важкі часи, і виступив як «виразник ідей гуманізму та селянського просвітительства, різко засуджуючи хижацькі інтереси панівних класів феодальнокріпосницького ладу: їх злочинність і аморальність, жорстокість і зажерливість, паразитизм і пихатість». У людині руйнувалось «все добре і чисте», через негуманні та несправедливі дії та погляди суспільно-політичного ладу.

Суспільство і сьогодні бере в увагу ідеї гуманіста про людину, а також її значення в суспільстві, адже Сковорода був свідком цього важкого соціального гніту. У ХVІІІст. Україна пережила непростий час. Це була боротьба нашого народу проти економічного, політичного, а головне – соціального і духовного гноблення, тиранії, беззаконня та кріпацтва. Надсильна експлуатація та тяжкий політичний утиск із працьовитих життєлюбних селян перетворили на невільників. «Сродна праця», праця, до якої людина має природні здібності й талант, і кріпосництво – є несумісні поняття, за думкою філософа. У ті часи зневіра, страх і відчай руйнували духовне піднесення суспільства, національний дух  і будь-яку надію на справедливість. Притаманним також цій епохі була гонитва за матеріальною користю, адже цінним був не той, хто веде правдиве і совісне життя, а той, хто більше нажився на чужому нещасті. Лицемірне ставлення поступово ставало принципом тогочасного життя.

Попри все Григорій Сковорода залишив неабияку спадщину із гуманістиним орієнтиром, який  вражає своєю всеосяжною глибинністю. Його філософія завжди буде актуальною і матиме місце в нашому житті, тому що завдяки цьому люди досягають розуміння фундаментальних понять, над якими людство розмірковує століттями, а саме - «Що є в нашому житті щастя і як його пізнати і досягти?».

Одним із основних задумів українського Сократа є те, що людина та всесвіт мають два начала.

За його трактуванням, існує земний і небесний (божественний) світи. Ознакою першого є його видимість, а останнього – прихованість від людства. Земне життя є тимчасовим, адже все має властивість народжуватись і помирати. Однак у небесному світі божественне життя є вічним. Сам філосов роз’яснює ці твердження на прикладі тіні дерева, яку ми бачимо протягом дня. Відомо, що дерево стоїть на одному місці незмінно, але тінь в свою чергу є рухома, адже вона витягується на початку дня, а в кінці зменшується, тобто спочатку вона народжується вранці, а вночі помирає. Якщо пристосувати цей приклад з деревом в нашому житті, виходить що тінь являє собою тимчасове життя, яке проживає людина, а дерево – божественне начало, яке і є причиною цього життя. Отже земний та небесний світ тісно взаємопов’язані, адже земне життя не може існувати без божественного так само, як дерево без тіні.