Історія Жан-Поль Сартра

Історія Жан-Поль Сартра - це історія про те, як людина раптом ясно побачила абсурд і хаос буття і пройшла величезний духовний шлях від страху, відчаю і почуття безвихідності до усвідомлення своєї свободи і відповідальності за кожен свій вибір, як водиться, публіці не дуже сподобалася і була записана в ряди похмурих казок, песимістичних прогнозів і чергових страшилок (що, загалом-то не дивно, тому що свобода, яку пропонував Сартр, вимагала від людей визнання страждань, відповідальності та необхідності вибору, а така плата ні тоді, ні тепер не користувалася популярністю у більшості). Загалом, саме через надмірно різкої критики роману і звинувачень екзистенціалістів в проповіді сатанинської безпросвітності Сартром довелося виступити в 1946 році з лекцією про те, яке це насправді красиве, сильне і чесне вчення, що закликає індивіда витримати відчай, вистояти перед страхом невідомості і, незважаючи на відсутність сенсу, створити його і відбутися як людина. На основі цієї лекції було написано статтю “Екзистенціалізм - це гуманізм”, в яку увійшла фраза

“Сутність людини не передує його існуванню, він проектує себе сам і приречений на свободу і відповідальність, яку вже не може перекладати на Бога”.

Під цим висловом я розумію те, що існування людини, шлях та спосіб життя який вона вибере, не повинен обумовлюватися речами, що, як прийнято вважати, закладені в неї від природи. Навпаки, природа нам надала волю та можливість її розвивати, тож людина здатна проектувати себе та все навколо себе.

Ця людська відособленість від усього, як на думку багатьох, що її стримує, відразу піддає особистість на неминучу свободу своїх дій і, як результат, відповідальність за все вчинене у житті. Свобода необов’язково повинна проявлятися у фізичному сенсі, вона також може підштовхувати людину до розумової незалежності від думки багатьох інших, тобто надавати свободу від колективного розуму та думки натовпу.