Як би склалася доля Везалія, якщо б він жив не в 16 ст., а, наприклад, у 20ст.?

Як би склалася доля Везалія, якщо б він жив не в 16 ст., а, наприклад, у 20ст.?

Я думаю, якби Везалій жив би у 20ст., то не мав би такого визнання. Він був би гарним вченим, припускаю, що став би великим лікарем, але індустрія і медицина вже настільки зробили крок вперед, що дуже тяжко у 20 ст. стати основоположником чогось нового.

Заняття анатомією передбачають практику на людському матеріалі. Везалію для анатомічних досліджень потрібні були трупи померлих людей. Але згодом, вченому було пред'явлено звинувачення в тому, що нібито, він, користуючись своїм високим становищем, розкривав живих людей.  У цього несправедливого звинувачення така історія: одного разу Везалію вдалося роздобути зовсім свіжий труп. Людина померла кілька хвилин тому. Негайно провівши розтин, навіть навчені досвідом прозектори здригнулися: серце покійного продовжувало скорочуватися.

Справа в тому, що в серці, як тепер відомо, крім звичайних м'язових волокон, є скупчення клітин і іншого типу. Ці клітини дуже збудливі. Їх особливість полягає в тому, що вони володіють автоматизмом.

Автоматія серця – це здатність серця скорочуватися під впливом імпульсів, які виникають у самому серці. Ці імпульси поширюються по серцевому м’язу і задають ритм його скороченню. Завдяки автоматії серце скорочується незалежно від нервових і гуморальних впливів. Автоматія серця дає змогу підтримувати життєдіяльність організму навіть при порушенні діяльності нервової системи.

Таким чином, ритм роботи серця обумовлений ритмом який виникає в цій ділянці серця хвилею збудження. І якщо вдається зберегти життя витягнутого з організму серця або оживити серце трупа, то це в першу чергу пов'язано зі збереженням або пробудженням діяльності тих ділянок серця, де є вузли. Ось тут-то і криється розгадка секрету роботи ізольованого серця.