Шпаргалка на "Психолінгвістику"

1.Функції мови та мовлення

Функції мови:

• Комунікативна

(регуляція поведінки - або власної, або іншої людини, або групи людей)

• Знаряддя інтелектуальної діяльності
• Оволодіння суспільно історичним досвідом
• Форма існування суспільно історичного досвіду
• Національно культурна (мова є ознакою кожного народу, слугує його консолідації)
• Знаряддя пізнання (використовуються в міркуваннях, в теоретичних відкриттях).

Функції мовлення:

• Комунікативна (Забезпечує спілкування між людьми, цій функції підпорядковані всі інші функції)
• Регулююча функція (Пов’язана з довільною поведінкою та зі свідомими формами псих. діяльності, розуміється як вплив на власну поведінку та поведінку інших)
• Номінативна (Функція називання предмета)
• Сигніфікативна (Віднесеність слова до поняття. Полягає у здатності за допомогою мовлення надавати предметам та явищам оточуючої діяльності властиві лише їм назви.)
• Експресивна функція (Є засобом вираження внутрішнього світу індивіду)
• Ідентифікаційна (Спілкування за допомогою якоїсь мови притаманна лише її носіям, що стає засобом ідентифікації)
• Гносеологічна (Людина користується не тільки індивідуальним досвідом, а й суспільним)
• Мислетворча (Є засобом формулювання думки)
• Естетична (Є першоелементом культури і знаряддям для створення культурних цінностей: фольклор, театр, тощо)
• Культуроносна (Є носієм культури)

2.Моделі породження мовлення Леонтьєва, Лурії, Виготського

За Леонтьєвим:

1. Мотив
2. Задум трансформується в узагальнену словесну схему висловлювання
3. Ключовий етап внутрішнього програмування
4. Лексико – розгортання висловлювання
5. Заключний етап. Реалізації мовлення зовнішнього плану

За Лурією:

1. Мотив
2. Задум
3. Внутрішнє мовлення (механізм що перетворює внутрішній суб’єктивний смисл у системи зовнішніх розгорнутих мовних значень)
4. Формування глибинно синтаксичної структури
5. Зовнішнє мовленнєве висловлювання, що спирається на поверхневу синтаксичну структуру

За Виготським:

1. Мотивація, намір
2. Думка (мовленнєва інтенція)
3. Опосередкування думки у внутрішнє мовлення (створення внутрішньої програми)
4. Опосередкування думки в значеннях зовнішніх слів (реалізація внутрішньої програми)
5. Опосередкування думки в словах (акустико – артикуляційна реалізація мовлення).  

3.Теорії породження мовлення

1.Теорія научіння (Джон Вотсон)

Так, за думкою засновника біхевіоризму Джона Уотсона, дитина народжується вільною від досвіду чи схильностей, і виключно батьки несуть відповідальність за те, якою вона стане. Психічний розвиток людини ототожнюється з її научінням, тобто будь-яким набуттям знань, умінь та навичок, і не тільки тих, які спеціально формуються, а й тих, що виникають стихійно. Дослідження розвитку психіки - це виявлення механізмів формування поведінки, зв'язків між стимулами і реакціями, які на них виникають.

2.Преформіська теорія (передутворення) (НоельХомський)

Згідно з його поглядами у більшості мов існує своя базова структура. З цього випливає, що кожна мова це лише один властивий даній культурі варіант базової моделі. Таким чином існує структура спадково закладена в мозку, визначає вроджену здатність кожної людини видозмінювати значення будь якої фрази. Ці вроджені задатки дозрівають до 1 року і відкривають можливості до прискореного розвитку мовлення.

3.Конструктивіська теорія (Жан жак Піаже)

Розвиток мовлення залежить від властивостей дитини з народження здатності сприймати і інтелектуально переробляти інформацію. Таким чином розвиток мовлення не відрізняється від розвитку сприймання, пам’яті тощо.