Чому висока мотивации призводить до погiршення результатiв

ЧОМУ ВИСОКА МОТИВАЦІЯ ПРИЗВОДИТЬ ДО ПОГІРШЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Зараз багато говорять про мотивацію, особисту ефективність, рівень працездатності, продуктивність. І, виходячи з цих розмов, ми робимо висновок, що найкращі результати досягаються, коли людина максимально мотивована і залучена до справи. Проте, за законом Йеркса-Додсона, все не так.

Мотивація успіху — один із різновидів мотивації діяльності, яка заснована на потребі людини досягати успіху. Успіх - це досягнення поставлених цілей у задуманій справі; позитивний результат чогось, суспільне визнання чогось або будь-кого. Успіх завжди співвідноситься з досягненням конкретної цілі [1].

У 1908 році британські вчені Роберт Йеркс та Джон Додсон досліджували рух щурів у лабіринті. Психологи вважали, що розряди електроструму повинні покращити результати проходження, проте на практиці виявилося, що після чергового підвищення сили імпульсу щури почали рухатися повільніше. Пізніше вони з'ясували, що причиною того, що сталося, став стрес, який зазнали тварини під час експерименту. Він спричинив панічну поведінку у щурів і їх хаотичний біг лабіринтом. Саме тому час проходження з кожним разом все більше зростав [2].

Експеримент із щурами дозволив ученим зробити такі висновки. Для будь-якої діяльності потрібна мотивація. Але якщо вона надто сильна, збільшується рівень активності та напруження. Людина намагається якнайкраще виконати свою роботу, на неї тисне відповідальність, внаслідок чого вона частіше помиляється. Спочатку надмірна зацікавленість збільшує напругу у підкорці головного мозку, а потім починає атакувати кору, провокуючи збудження. З'являються небажані емоційні реакції (страх, хвилювання, стрес), які призводять до погіршення результату та руйнування навіть найідеальнішого плану дії [2].

Дослід, повторений на людях, продемонстрував аналогічні результати. Як експериментальний матеріал виступали завдання-головоломки, як мотивуючий стимул — грошова винагорода (сума нагороди за правильне рішення, спочатку мізерна, поступово зростала до дуже значної). І ось що виявилося: за чисто символічний виграш люди працювали « абияк » , і результати були невисокими. У міру зростання нагороди ріс та ентузіазм; відповідно, покращувалися і результати. Однак у певний момент, коли можливість виграшу досягала чималої величини, ентузіазм переростав у ажіотаж, і результати діяльності знижувалися.

Таким чином, сформувалися два положення:

1. Залежність ефективності дій від рівня мотивації має вигляд кривої у формі перевернутої