Жити під час війни. Що допомагає мені не зійти з розуму

Жити під час війни. Що допомагає мені не зійти з розуму

Початок війни для всіх нас став страшним ударом і великим стресом. Багато людей втратили шляхи і цілі пояких вони йшли. Це відобразилось у всіх аспектах життя. Те що планувалося відклалося, всі бажання і мрії були відкладенні і забуті. Люди почали жити одним днем, це було видно в усьому.

Я живу у місті Дніпро, якому пощастило  не відчутти війну у повному обсязі, на відмінну   от інших міст. 

Працюючі в коммунальному закладі який спрямованний на оздоровлення населення, в перші дні війни ми не працювали, і єдиним заспокійливим була моя родина. Але це було ввечорі,  коли я був дома...  У день було гірши я їздив до своїх кліентів дивився на пусті вулиці і черги в магазинах , банкоматах.. інше. Це пригнічувало.

День на третій віни нам у нашому закладі запропонували піти до громадського об'єднання для контролю за громадським порядком. Це було дійсно спасіння, так патролювання вулиць навряд якось допомогла б при якомусь серьйозному розвитку подій під час війни, але відчувати що ти можеш щось зробити, якось вплинути на щось абстрактне давало якийсь заспокійливий єффект.

Через місяць війни я відправив свою жінку(майбутню) до подружки у іншу країну, а сам сказав що коли вона повернетьсями одружимося. І ось вона поїхала, а я став працювати і готуватися до весілля. Це стало моєю метою і новою ціллю.

Не що давно вона повернулася і ми одружилися.

Зі ствронням сім'ї з'явилися нові цілі, бажання, проблеми, радості. Це все допомагае не допомагає мені не зійти з розуму.