Дисоціація свідомості та несвідомого як психологічний механізм підвищення навіюваності сугеренда

Семінар №3

1. Дисоціація свідомості та несвідомого як психологічний механізм підвищення навіюваності сугеренда.

- Поняття сугестивності (навіюваності) в психології.

- Визначення психічної дисоціації.

- Дисоціація свідомості і несвідомого у структурі психіки.

- Основні психологічні ефекти при депотенціалізації свідомості

сугеренда в умовах дисоціації його свідомої й несвідомої сфер психіки.

- Основні психологічні ефекти при актуалізації несвідомого психічного

сугеренда в умовах дисоціації його свідомості й несвідомого.

          Сугестивність (навіюваність) в психології. За В.М. Бехтерєвим, - здатність або схильність у більшому або меншому ступені сприймати й засвоювати навіювання, чи буде воно обумовлюватися внутрішніми або зовнішніми спонуканнями». Це трактування сугестивності близьке до того, що І. Бернгейм називав «законом ідеодинаміки», відповідно до якого в певних умовах ідея може безпосередньо перетворюватися в рух. Звідси І. Бернгейм зробив висновок, що сугестивність – це здатність піддаватися впливу ідеї, сприйнятої мозком, і реалізовувати її.

          У сучасній психологічній літературі під сугестивністю зазвичай прийнято розуміти певну підпорядкованість або готовність змінити поведінку не на підставі розумних, логічних доводів або мотивів, а за однією лише вимогою або пропозицією, що виходять від іншої особи або групи осіб; при цьому сам суб'єкт не віддає собі ясного звіту в такій підпорядкованості, а продовжує вважати свій спосіб дії результатом власної ініціативи й самостійного вибору. При цьому сугестивність трактується і як стійка властивість особистості, і як ситуативний стан психіки сугеренда, що проявляється у формі піддатливості стосовно психологічного впливу інших людей .

          З позицій теорії інформації В.В. Іванов розглядає сугестивність у якості однієї із глобальних психологічних якостей особистості, що мінливо виражається в різних обставинах і стосовно різних форм впливу. У своїй концепції автор виявляє наступні загальні закономірності, характерні для будь-яких форм сугестивності:

1) сугестивність має місце винятково в комунікаційних процесах;

2) сугестивність завжди є процесуальною формою психічного реагування, тобто формою діяльності;

3) сугестивність характеризується зміною функціонального стану (від психічного до фізичного рівнів);

4) сугестивність завжди містить у собі три нерозривно пов'язаних компоненти реалізації інформаційного процесу: селективність, переробку й реалізацію. При цьому вся навіяна діяльність або її етапи можуть здійснюватися на різних ступінях усвідомленості .

          За допомогою факторного анализу виявлено два типи сугестивності:

          Первинна сугестивність знаходиться в основі сприйнятливості до аутосугестії в процесі гіпнозу.

          Вторинна сугестивність пов'язана з відносинами підпорядкування, їхньою мотивацією і низькою самооцінкою суб'єкта. М. Хіп і У. Драйден відзначають, що первинна сугестивність має відношення до мимовільних актів, а вторинна сугестивність являє собою  схильність бути податливим, довірливим і легко керованим .

          Таким чином, сучасна психологія розглядає сугестивність як неоднорідне явище, що по-різному виявляє себе в різних сферах психіки особистості, а також стосовно до того або іншого змісту й виду діяльності. Із цього погляду витікає, кожна людина в певних ситуаціях може виявитися сугестивною. Сугестивність є властивістю, залежною від ситуативних і особистісних факторів. Вона є нормальною властивістю людської психіки, однак надмірна сугестивність може дезорганізувати поведінку й розцінюється як негативна якість. Варто спеціально підкреслити, що сутність навіювання полягає в цілеспрямованому впливі на несвідому сферу психіки сугеренда, а через неї - на його розум, волю й поведінку.  Так, К.Таппервайн відзначає, що суть навіювання полягає в тому, що у власній підсвідомості або в підсвідомості іншої особи яким-небудь способом створюється певне уявлення. За рахунок навіювання можна вплинути на почуття, судження й вольові рішення особи, що є об'єктом навіювання. Близькою до даного визначення є точка зору В.Г. Євтушенко, який підкреслює, що навіювання ніколи не реалізується на рівні свідомості. Воно може стати ефективним, лише, будучи перетвореним в образні уявлення за допомогою самонавіяння. Мова нашої підсвідомості заснована не на словах, а на образах, «гучність» же мови образів залежить від супутніх емоцій. Подіяти на підсвідомість може тільки те, що ми самі можемо собі уявити.