Вікові кризи в студентському віці («юнацька криза»): юнаки

Вікові кризи в студентському віці («юнацька криза»): юнаки

Зміст

Вступ        3

1. Загальна характеристика періоду ранньої юності та «юнацької кризи»        5

2. Перебіг кризи 17-ти років в юнаків        6

Висновки        9

Список використаних джерел        10

Вступ

Після закінчення школи у житті людини виникає переломний момент, коли вона знаходиться на порозі дорослого життя, коли постає необхідність вибору життєвого шляху. Цей переломний момент називається «юнацькою кризою» або кризою 17-ти років. Це рубіж звичного шкільного і нового дорослого життя.

До проблеми дослідження «юнацької кризи» зверталося багато науковців: І. Ю. Кулагіна, В. С. Мухіна, І. О. Кон, В. І. Слободчиков, Л. І. Божович, Л. С. Виготський, Е. Еріксон та багато інших. Вони визначали вікові рамки юнацького періоду, обґрунтовували соціальну ситуацію розвитку, провідну діяльність, основні характеристики даного періоду, на основі цього визначали особливості проходження кризи цього віку, його позитивні та негативні симптомокомплекси тощо.

Актуальність дослідження полягає в тому, що, особистість в юнацькому віці є найбільш вразливою щодо різноманітних життєвих криз, через свою спрямованість на самоствердження та успіх у житті, юнацький максималізм, відсутність власного життєвого досвіду, які часто призводять до негнучкості, деструктивності у виборі стратегій їх подолання. Незважаючи на певну вивченість даної проблеми, що відсутнє єдине визначення життєвої кризи та процесу її психологічного подолання. Крім того, кризи життєвого шляху особистості в юнацькому залишаються ще недостатньо вивченими, їх розглядають в комплексі: криза юнацького віку представників чоловічої і жіночої статі.

Мета дослідження полягає в аналізі «юнацької кризи» в студентському віці в юнаків.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

• загальна характеристика періоду ранньої юності та «юнацької кризи» шляхом з'ясування стану досліджуваної проблеми шляхом ознайомлення з навчально-методичною літературою;
• аналіз кризи в юнаків;
• визначення стратегій її подолання.

Об’єктом дослідження є вікові кризи в студентському віці.

Предметом дослідження є процес проходження «юнацької кризи» в юнаків.

Для реалізації поставлених завдань використано теоретичні методи дослідження: індукція та дедукція, аналіз і синтез матеріалу.

Наукова новизна  роботи полягає полягає в  обґрунтуванні особливостей проходження кризи юнацького віку в хлопців та визначення основних стратегій її подолання.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості: використовувати дану роботу студентами під час підготовки до практичних занять з психології вищої школи, а також під час науково-дослідних робіт студентів.

1. Загальна характеристика періоду ранньої юності та «юнацької кризи»

Хронологічні межі юнацтва визначаються в психології по-різному. У віковій періодизації онтогенезу межі юнацького віку позначені між 17-21 роком для юнаків і 16-20 роками для дівчат, але у фізіології його верхню межу часто відсувають до 22-23 років у юнаків і 19-20 років у дівчат. Це період, коли людина може пройти шлях від невпевненого, непослідовного підлітка, який претендує на дорослість, до дійсного подорослішання.

У період ранньої юності дитина виявляється на порозі реального дорослого життя. По-перше, вона змінюється фізіологічно: завершується фізичний ріст. Збільшується вага тіла, його ріст в довжину зменшується. Також відбуваються психічні зміни особистості.

Юність – період стабілізації особистості. У зв’язку з ускладненням самосвідомості ускладнюється ставлення до себе та до інших, загострюється потреба юнацтва зайняти позицію якоїсь соціальної групи, з’являються дорослі ролі і обов’язки. Відповідно, формується соціальна ситуація розвитку – «Я і суспільство».