Iнклюзивний розвиток нацiональних економiк

МАХНО Т.М.

1 КУРС ОС «МАГІСТР»

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ «ЕКОНОМІКА»

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УКРАЇНА

ІНКЛЮЗИВНИЙ РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК

Повільне зростання рівня життя і зростання соціально-економічної нерівності сприяли соціальній поляризації в багатьох країнах з розвиненою економікою та економікою, що розвивається. Це призвело до появи в усьому світі консенсусу, щодо необхідності більш інклюзивної та стійкої моделі зростання та розвитку, що сприяє підвищенню рівня життя для всіх.

Всесвітній економічний форум щодо формування майбутнього економічного прогресу представив нову основу економічної політики та показник ефективності у своїй Доповіді про інклюзивне зростання та розвиток за 2017 рік. Було визначено 15 областей структурної економічної політики та інституційну міць, яка може одночасно сприяти швидшому зростанню та ширшій соціальній участі у процесі економічного зростання. Структурна політика та інститути у цих галузях разом представляють систему, з допомогою якої сучасні ринкові економіки поширюють підвищення рівня життя. Уряди часто не усвідомлюють потенціал політики у цих галузях щодо збільшення темпів зростання та ширшого поширення її вигоди, особливо в умовах обмеженого попиту та низької продуктивності.

Недооцінка цієї політики в порівнянні з політикою макроекономіки, торгівлі та фінансової стабільності є ключовою причиною нездатності багатьох урядів в останні десятиліття мобілізувати більш ефективну відповідь на зростаючу нерівність та стагнацію медіанного доходу в міру набирання сили технологічних змін і глобалізації. Цей політичний дисбаланс посилюється переважаючим показником ефективності національної економіки – валовим внутрішнім продуктом (ВВП).

Більшість громадян оцінюють економічний прогрес своїх країн не за опублікованою статистикою зростання ВВП, а за змінами у рівні життя своїх домогосподарств – багатовимірним явищем, що охоплює дохід, можливості працевлаштування, економічну безпеку та якість життя. І все ж зростання ВВП залишається в центрі уваги як політиків, так і засобів масової інформації.

ВВП посилює увагу влади і лідерів бізнесу політиці макроекономічної та фінансової стабільності, яка впливає на загальний рівень економічної активності у таких галузях, як освіта, ринки праці, конкуренція, інвестиційне та корпоративне управління, соціальний захист, інфраструктура та базові послуги. Вони відіграють важливу роль у формуванні моделі економічної діяльності.

Як показують досвід багатьох країн та дані Індексу інклюзивного розвитку, зростання є необхідною, але не достатньою умовою для сталого підвищення рівня життя. Відповідно, і політики, і громадяни виграють від наявності альтернативного або, принаймні, додаткового показника, який вимірює рівень та швидкість покращення загального соціально-економічного прогресу. Розроблений як альтернатива ВВП, Індекс інклюзивного розвитку (IIР) більш точно відображає критерії, за якими люди оцінюють економічний прогрес своїх країн.

Індекс інклюзивного розвитку (ІІР) є розширеною оцінкою економічного розвитку країн. Окрім оцінки ВВП, цей Індекс вимірює 11 додаткових параметрів. ІРІ складається з 12 показників, вони розбити на 3 великі групи:

1. Зростання та розвиток (ВВП на душу населення в доларах США, продуктивність праці, здорова тривалість життя, зайнятість).
2. Інклюзивність (нерівність доходів, рівень бідності, нерівність багатства, медіанний дохід доларів на день (за паритетом купівельної спроможності) на душу населення).
3. Рівність між поколіннями та стійкість (чисті заощадження, викиди СО2 на одиницю ВВП, державний борг, співвідношення населення працездатного віку до непрацездатного).

У центрі інклюзивного розвитку стоїть людина, тому пріоритетними напрямками тут є всі аспекти її життя і діяльності, включаючи культуру, освіту, охорону здоров’я, науку, працевлаштування, соціальне забезпечення, творчість. Тому повинні формуватися такі моделі суспільного розвитку, які створювали б соціальну гармонію і стабільність, а економічне зростання спиралось би головним чином на науково-технічний прогрес, неухильно підвищували б культурний рівень працюючих, а характер управлінської роботи був би дійсно інноваційним. Трансформація моделі економічного розвитку, сприяння оптимізації та модернізації економічної структури, забезпечення узгодженого розвитку економічних і соціальних сфер – все це пред’являє більш високі вимоги до культурного та освітнього рівнів працюючих. Можна сказати, що в інклюзивну розвитку політична і гуманітарна модернізація за своєю значимістю рівноцінна економічної і технологічної трансформації, оскільки найважливішим компонентом розвитку виступають адекватні людські ресурси – населення країни [1].