Програма психологічного дослідження учня

Програма психологічного дослідження учня

На думку провідних вчених-психологів, темперамент, без сумніву, відіграє основну роль у процесі мислення, тому що інтегрує усі інші частини організму.

Від типу темпераменту залежить те, як швидко учень запам’ятовує, «схоплює» матеріал, легкість звертання за допомогою, рівень комунікабельності, здатність концентруватись на тому чи іншому завданні, рівень тривожності, легкість переходу від одного виду діяльності до іншого, того, що, в свою чергу, впливає на успішність навчання. Саме тому, на мою думку, дослідження взаємообумовленості темпераменту та успішності учня є досить актуальним.

Учень: Рибак Владислав Романович.

Вік: 12 років і 6 місяців (15. 08. 2006).

Школа: Ніжинська гімназія № 3

Клас: 5 A.

Об’єкт дослідження – процес взаємопов’язаності індивідуальних психологічних характеристик учня 5 класу та його успішності.

Предмет дослідження – вплив темпераменту учня на його успішність та на формування особистості в умовах шкільного життя.

Мета: розглянути вплив темпераменту на успішність навчання в середньому шкільному віці.

Для досягнення означеної мети були поставлені завдання:

• визначити темперамент учня 5 класу;

• проаналізувати рівень успішності на основі шкільної документації та спілкування з учителями;
• охарактеризувати сімейне середовище учня;
• прослідкувати взаємостосунки з однолітками;
• за допомогою бесіди з’ясувати спрямованість позаучбових інтересів школяра;
• дослідити інтелектуальні особливості;
• виявити індивідуальні якості особистості.

Для дослідження використовувались наступні методики та методи:

• особистісний опитувальник Айзенка (визначення екстроверсії/інтраверсії, відвертості, нейротизму, на основі цих характеристик визначення темпераменту учня за допомогою схеми);
• дослідження вольової саморегуляції А. Зверькова та Є. Ейдмана;
• тест-опитувальник «Шкала самооцінки»;
• експериментальна методика «Обсяг уваги»;
• бесіда з учнем;
• спостереження за учнем;
• аналіз шкільної документації;
• бесіда з вчителями, що викладають у 5 класі та класним керівником.

Гіпотеза: у процесі спостереження за учнем я помітила, що він товариський, балакучий, контактний, активний. Іноді на уроках бешкетує, активний, непосидючий. Має оцінки високого та достатнього рівня. На мою думку, учень сангвінік, або холерик, ймовірніше за все в нього наявне поєднання цих двох темпераментів. Завдяки цьому він швидко схоплює матеріал, проте непосидючість сприяє тому, що деякі завдання він не виконує (не почув, загубив завдання та ін.), тому й має оцінки достатнього рівня. Помітна в його характері й яскраво виражена демонстративна акцентуація характеру, тому учень прагне себе виявити як у позаучбових справах, так і у шкільних. Окрім того, учень надзвичайно начитаний та розвинений для свого віку.

Особистісний опитувальник Айзенка

Опитувальник, що отримав назву «Айзенка особистісний опитувальник» (Eysenck Personality Inventory, або EPI) було вперше опубліковано в 1963 р. Він складається з 48 питань, призначених для діагностики екстра-інтроверсії і нейротизму, а також 9 питань, що становлять так звану «Шкалу брехні», за якою визначається тенденція обстежуваного представити себе в кращому світлі. Відповіді, що збігаються з «ключем», оцінюються в 1 бал (відповіді тільки «так» або «ні»). Розроблено дві еквівалентні форми опитувальника – А і В.

Г. Айзенк в своїх роботах неодноразово вказував на те, що його дослідження викликані недосконалістю психіатричних діагнозів. На його думку, традиційна класифікація психічних захворювань повинна бути замінена системою вимірювань, в якій представлені найважливіші характеристики особистості. При цьому психічні розлади є як би продовженням індивідуальних відмінностей, що спостерігаються у нормальних людей. Вивчення робіт К. Юнга, Р. Вудвортса, І.П. Павлова, Е. Кречмера і інших відомих психологів, психіатрів і фізіологів дозволило припустити існування трьох базисних вимірів особистості: нейротизм, екстра-інтроверсії і психотизму.