Перший тиждень

Потижневі педагогічні спостереження

Перший тиждень

    Перший тиждень у школі був тижнем знайомств з учнями та вчителями. Я проходила практику  в стінах рідної школи, тому майже все було вже знайомим: дружній і привітний педагогічний колектив  та невгамовні учні, які перетворюють звичайні шкільні коридори на окремий світ науки та таємниць. Знайомство з 6 класом запам’ятається мені на все життя, адже це був мій перший клас, в якому я набувала досвіду, як шкільний вчитель.  У класі 20 надзвичайно активних,непосидючих та рухливих учнів.

    У перший тиждень, коли я відвідувала уроки свого класу, хотіла звернути увагу на кожного учня, але мала на меті визначити хто порушує поведінку та «зриває» уроки, а хто навпаки буде слухняним та старанним учнем чи ученицею. Як я і передбачала, клас виявився досить різноплановим: були і бешкетники, і розумнички . Впродовж всього першого уроку з англійської мови один з учнів, а саме Медведенко Ренат, намагався скомпрометувати мене та продемонструвати, що він «головний» в класі . Спочатку я  не знала як правильно реагувати, адже це був той учень, який зарекомендував себе як розумний та старанний, а тут такий розвиток подій. Я попросила дати мені його щоденник. На перерві учень підійшов до мене, став просити вибачення, пояснив свій вчинок тим, що він хотів привернути увагу до себе та «перевірити» мене на витримку. Я пояснила Ренату, що він обрав неправильний спосіб для привертання уваги, що потрібно бути толерантними у ставленні до своїх однокласників і поважати їх, адже кожен має право висловлюватися на уроці і отримати оцінку, а такою поведінкою він лише позбавляє клас можливості отримати необхідні знання та отримати оцінки, оскільки вчитель має постійно відволікатись та корегувати його поведінку.

Другий тиждень

    Кожен пам’ятав, що в кінці тижня всі мали принести малюнки на тему «Шляхами бойової слави» . Ми з учнями виготовляли стінгазету. На жаль, не всі приймали активну участь. Якби я не заохочувала до співпраці Головатого Євгена він відмовлявся виконувати мої завдання. Кожен мав власноруч намалювати малюнки, зробити колажі, але хлопець проігнорував і  це завдання. Я шукала помилку в собі, думала, що просто не знайшла підхід до цієї дитини, але потім його однокласники та інші вчителі мені розповіли, що він завжди так поводиться, з усіма, а також полюбляє показати свій норов та характер і зривати уроки. Я вирішила ризикнути і поговорити з ним особисто. Не можу сказати, що це суттєво вплинуло на його поведінку, але я хоча б помітила, що він перестав сприймати мене з певною агресією. Можливо ще за кілька тижнів щось зміниться на краще.

Другий тиждень пройшов непомітно, я отримала безліч позитивних вражень

Третій тиждень

          Під час проведення виховної години на тему « Ніхто не забутий, ніщо не забуте ». Діти брали активну участь у обговоренні питань стосовно  подій та визначних дат Корсунь-Шевченківської битви та намагалися похизуватися знаннями з історії , розповідаючи факти з минулого, але коли зайшла мова про морально-етичну сторону війни взагалі, клас затих, а в очах кожного можна було побачити такий глибокий сум та задум, що я ледь стримувала сльози. Хоча за попередні кілька тижнів часто клас показував себе не з найкращого боку, часто порушували поведінку, не виявляли особливої жаги до знань, але дана виховна година допомогла мені стати з ними ближчими, адже кожен з них відкрив мені частинку себе, коли ділились такими серйозними не по роках думками з приводу подій на Сході. В кінці, кожен учень зробив висновок, що важливо не лише просто знати нашу історію, а й не забувати її і передавати далі. Адже одна справа читати про таке з книг і думати, що  ті події залишились в минулому, а зовсім інша – певною мірою жити і кожного дня спостерігати це в теперішньому. Особливо відвертими були Михайлюк Аня, Стукаленко Даринка, Петров Кіріл та Коваль Денис. Вони постійно намагалися відстояти власну точку зору та спонукати однокласників до бесіди. Я була дуже вражена, наскільки можна помилятися в своїх перших враженнях від класу та якими душевними можуть бути такі на перший погляд «сучасні» діти.