Менi тринадцятий минало

Рихліцька Ірина ФЛУ-31

МЕНІ ТРИНАДЦЯТИЙ МИНАЛО...

Тринадцять років – цікавий вік. Початок одного з найважчих періодів в житті людини. Дитина стає підлітком, в її тілі відбуваються як видимі, так і приховані зміни. У віці тринадцяти років кожен підліток переживає важливі психологічні та соціальні зміни. Цей етап часто супроводжує труднощі, які створюють у процесі формування особистості, побудови стосунків з оточуванням та пошуку свого місця у світі.

Якщо говорити про мої тринадцять років, то я справді в цьому віці почала відчувати більшу відповідальність за себе. Адже це такий час, коли лишається не так багато часу до вступу і потрібно розібратись з думками, ким ти хочеш бути. Навчання вже не було просто, як рутина — воно почало висвітлювати питання: «Чому я це вчу?» або «Як це вплине на моє майбутнє?» Я відчувала перші сумніви щодо своїх здібностей, порівнюючи себе з іншими однолітками, які здавалися успішнішими або більш впевненими у собі. З дитинства я мріяла стати лікарем і чомусь горіла цим бажанням, але вже з дорослішанням усвідомила, що це бажали мої батьки, а не я сама. Через це виникали часті сварки, адже я чітко говорила, що зовсім не хочу йти на цю професію.

       Насправді, в такому віці виникає більше конфліктів з батьками, оскільки у дитини формується особиста думка. Мої стосунки з батьками також в цей час змінилися. Раніше їх поради та вказівки здавалися мені природними, але з кожним роком я все більше намагалася самостійно прийняти рішення. Це часто призводило до непорозумінь. Я відчувала, що вони намагаються обмежити мою свободу, проте зараз розумію, що вони просто хотіли мене захистити. Найважче було пояснити їм свої думки та бажання — іноді здавалося, що вони не розуміють, як змінився мій внутрішній світ.

Щодо вчителів, тут ситуація була неоднозначною. Деякі з них залишили в моєму житті позитивні враження, інші ж здавалися занадто суворими або несправедливими. У віці тринадцяти, я усвідомила свій більше гуманітарний нахил, тож математика мені давалась досить складно. Саме через це я зазнала цькування з боку свого вчителя математики. Вийшовши на середину класу, на моє прохання пояснити мені задачу, почула рекомендацію вчити одні правила, та наголошення на моїй бездарності та тупості. Такі ситуації можуть негативно впливати на людину, тим самим понижувати її самооцінку і самоцінність, однак якщо є підтримка з боку вчителів, які поважають особистість учня, допомогають встановити довірливі взаємини, такі вчителі можуть стати великими наставниками в житті підлітка.

Дружба і побудова хороших стосунків із ровесниками – є надважливою у цьому віці. Саме в цей час важливо бути частиною певної групи, відчувати підтримку друзів. Водночас можуть виникати конфлікти через страх бути не прийнятим, або ж стати об'єктом критики. Вплив однолітків часто формує поведінку та проблеми на вибір інтересів. Підлітки більше часу обмінюються разом різною інформацією, поглядами на життя, спільно переживають перші радощі та труднощі.  У цьому віці мені було дуже важливо, як мене сприймають інші. З глибин моєї пам’яті, то можу сказати, що не зазнала сильного булінгу з боку однолітків. Я радше була готова підлаштуватись під когось, аби не виділятись серед інших. Наприклад зміни в тілі стали важким етапом для мене. Зокрема те, що однокласниці почали набувати жіночних витончених форм, а я ззовні залишалась такою ж худенькою, через що зазнавала насмішок і робила все, аби покращити якось цю ситуацію, адже тобі хочеться не відставати від когось, а бути таким як усі і навіть краще.  Безперечно такі ситуації дуже важко психологічно сприймаються в такому віці, проте з часом вони перестали впливати на  мене та на формування моєї особистості.  Я вчилась знаходити баланс між тим, щоб бути собою та бажанням бути частиною групи. Також часто сумнівалась в тому, чи правильно мене розуміють, і це робило мене замкнутою. Страх осміяння або неприйняття часто змушував мене уникати тем, які могли б породити непорозуміння. Наприклад, коли я захоплювалась якоюсь темою, яка була "непопулярною" серед друзів, я могла промовчати або зробити вигляд, що мене це не цікавить, аби тільки не стати об'єктом насмішки. Було також важко говорити про особисті переживання. Коли ти відчуваєш свої справжні емоції, то потім боїшся здатися слабким. Це призводить до того, що потім почуваєшся самотнім, навіть серед людей. І насправді це тягнеться і у старшому віці, адже травмуючі аспекти дитинства та підліткового віку негативно впливають на нас і в дорослому.