Фразеологічні одиниці, що використовуються в сучасній українській публіцистиці

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНОЇ ВАРІАНТНОСТІ……………………………………6

1.1.        Фразеологія як галузь мовознавства…………………………..6

1.2.        Проблема фразеологічної варіантності……………………….9

1.3.        Різновиди та функції фразеологічної варіантності в мові та мовленні……………………………………………………………………….14

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ВАРІАНТІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПУБЛІЦИСТИЦІ……...20

2.1.          Фразеологізми в мові ЗМІ……………………………………20

2.2.    Особливості вживання фразеологізмів та їх варіацій у політично-публіцистичних текстах………………………………………….25

2.3.  Різновиди та функції фразеологічних варіантів у журналістиці…………………………………………………………………29

ВИСНОВКИ……………………………………………………………35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………37

ВСТУП

Актуальність дослідження. Фразеологія є однією з найважливіших складових мовної системи. Вона відображає особливості національного світогляду, культури та мовної традиції. Фразеологічні одиниці (ФО) використовуються в усіх сферах суспільного життя, у тому числі в публіцистиці.

Публіцистика – це вид мовної діяльності, спрямований на формування громадської думки, виховання громадян, пропаганду певних ідей. Публіцистичні твори, як правило, мають чітку мету та адресат, а також використовують відповідні мовні засоби, зокрема ФО.

Вивчення фразеологічної варіантності в сучасній українській публіцистиці має важливе теоретичне та практичне значення.

Теоретичне значення полягає в тому, що воно дозволяє глибше зрозуміти природу фразеології та її роль у мовній системі. Аналіз фразеологічної варіантності допомагає виявити тенденції розвитку фразеології, а також її взаємодію з іншими мовними явищами.

Практичне значення полягає в тому, що воно може сприяти підвищенню ефективності публіцистичної діяльності. Правильне використання ФО дозволяє зробити публіцистичні твори більш виразними, образними та переконливими [9].

Дослідження фразеологічної варіантності в сучасній українській публіцистиці є актуальним і перспективним напрямком мовознавчих досліджень. Воно може допомогти глибше зрозуміти особливості сучасної української мови та її використання в різних сферах суспільного життя.

Ось деякі конкретні приклади актуальності дослідження теми Фразеологічна варіантність у сучасній українській публіцистиці:

• Вивчення фразеологічної варіантності може допомогти виявити тенденції розвитку української публіцистики. Наприклад, аналіз фразеологічної варіантності в сучасних публіцистичних текстах може показати, що в них все частіше використовуються ФО, що мають негативну конотацію. Це може бути пов'язано з тим, що сучасна публіцистика часто використовує емоційно забарвлені мовні засоби для того, щоб привернути увагу читача та викликати у нього певну реакцію.
• Дослідження фразеологічної варіантності може сприяти підвищенню ефективності публіцистичної діяльності. Наприклад, аналіз фразеологічної варіантності в публіцистичних текстах різних авторів може показати, які ФО є найбільш ефективними для досягнення певної мети. Це може допомогти авторам публіцистичних творів краще вибирати мовні засоби для того, щоб донести свою думку до читача [8].

Таким чином, дослідження фразеологічної варіантності в сучасній українській публіцистиці є важливим і перспективним напрямком мовознавчих досліджень, яке може мати як теоретичне, так і практичне значення.

Об'єктом дослідження є фразеологічні одиниці, що використовуються в сучасній українській публіцистиці.

Предметом дослідження є різноманітність форм існування фразеологічних одиниць у сучасній українській публіцистиці, а також причини та фактори, що впливають на її формування.

Метою роботи є дослідження фразеологічної варіантності в сучасній українській публіцистиці з метою глибшого розуміння її природи, ролі та тенденцій розвитку.

Відповідно до мети ми маємо вирішити наступні завдання:

• розкрити теоретичні аспекти дослідження фразеологічної варіантності;
• проаналізувати особливості вживання фразеологічних варіантів у сучасній українській публіцистиці.

Структура курсової роботи: титульний аркуш, зміст, вступ, основна частину з розділами та підрозділами, висновки, список використаних джерел, додатки. Загальна кількість основного тексту –  сторінки.