Українське село 20-х років уп'єсах Миколи Куліша

Українське село 20-х років уп'єсах Миколи Куліша

Двадцяті роки нашого століття в історії розвитку і становлення української літератури чи не найтрагічніші. Лише зараз ми відкриваємо для себе творчу спадщину багатьох письменників, яких за тоталітарного режиму було викреслено з національного і культурного життя або й розстріляно чи репресовано.

Від України відірвали частку серця - найкращих синів і дочок, які в немилосердно важких умовах пробивалися до світла, захищали все гуманне, відстоювали волю, прагнули встановити гармоню в суспільстві.

Серед них і талановитий драматург-новатор Микола Куліш, творча спадщина якого залишається і донині малодослідженою.

Першою п'єсою М. Куліша, що обійшла більшість тодішніх театрів, була драма «97». Мабуть, мало кому випадав такий успіх першого виступу. Ім'я автора, до того незнаного початківця, не сходило зі шпальт періодичної преси. В центрі п'єси трагедія дев'яноста семи незаможників, що гинули з голодуна селі, десь далеко від революційних штабів. Микола Куліш виявив у п'єсі уміння говорити жорстоку правду.

Ось перед нами один за одним постають герої цієї драми. На мою думку, Ганну не можна вважати втіленням відсталості, темноти, забитості. Вона мудріша од нас, бо знає: словом «свобода» місцева влада часів воєнного комунізму лише прикривала своє небажання і невміння працювати і керувати людьми. Навіщо так звані активісти ходили по хатах, шукали, трусили і вимітали все до зернини, хоч бачили ж, яка засуха була 1921 року. Нащо ж брали останню крихту, коли голодна смерть на порозі.

Ганна - берегиня. Вона певна, що роду-племені несуть