Історичні відомості про заснування села

                                                Вступ

      Для кожної людини Батьківщина – це те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство із дивомказкою, матусиною піснею, батьківською ласкою. Батьківщина – це рідний дім, де завжди з любов'ю чекають рідні. Ба-тьківщина – неозорі простори рідної землі. Що прослалися від Карпат до Чорного моря. Рідна моя Україна, земля з славною багатовіковою історією і мудрими, талановитими людьми. Україна… Вона в усьому, що нас оточує: у місяці, в зорях, у дорозі додому, у кожному струмочку, в деревці, у камінчику, у травичці. Україна – це історія народу, який протягом багатьох років боров-ся за свою свободу й незалежність. Україна – це багатонаціональна європейська держава в якій я живу. Територія сучасної України охоплює 24 області серед яких найбільша за площею і моя область – Одеська (33,3 тис. квадратних кілометрів). ЇЇ територія набагато більша ніж територія таких країн як Албанія, Ізраїль, Словенія, Ліван. Одеська область має вихід до Чорного моря і має вихід до державних кордонів України з такими державами: Румунія, Молдова, Придністров'я. Кожна область ділиться на адміністративні райони. Одеська налічує їх 26. Район в якому я живу на-зивається Ширяївським і знаходиться майже у центрі області. Ширяївський район межує з Іванівським, Миколаївським, Любашівським, Ананьївським,  Фрунзівським та Великомихайлівським районами. Він охоплює територію в 1,5 тис.квадратних кілометрів, щільність населення – 27,3. Район мій сільсь-когосподарський, в економічному відношенні. Якщо рухатись із Ширяєвого на захід, то через 45 хвилин можна приїхати до села, яке розкинулось серед мальовничих пагорбів по руслу колишньої річки Середній Куяльник і зве-ться БРАНКОВАНОВЕ. Це і є моє рідне село, моя Батьківщина.

  Моє  село   знаходиться  в  Ширяївському  районі  Одеської  області.  Воно  розташоване  за  22 км  від  райцентру  Ширяєве,  130 км  від  обласного  центру  м. Одеси  та  за  16 км  від  залізничної  станції  Затишшя. По су-сідству з ним знаходяться села: Валентинівка, Самійлівка,  Чогодарівка,  Малігонове  Ширяївського району, селище Долинське Ананьївського району та село Топорівка  Фрунзівського району (на відстані 4- 6 км). Неподалік від села сходяться поля всіх трьох районів.

                       Історичні відомості про заснування села

      Перші  згадки  про  Бранкованове  відносяться  до  кінця  ХVІІІ ст. Село засноване  селянами бігляками,  які  втікали  від  панського гноблення, селилися на  вільних  землях Едисану (османська територія  між  Дністром   та  Південним  Бугом),  щоб уникнути  кріпацтва. Але  одне рабство  замінялося  іншим, вони  потрапляли  у повну  залежність до нагайських татар, які «господарювали» тут протягом  ХІІІ-ХVІІІ ст.. Внаслідок майже безперервних походів татар і ногайців були спустошені землі уздовж берега Чорного моря аж до південної частини Поділля. Вони  систематично нападали на українські землі, повертаючись зі здобиччю. Кримські татари трималися практики осідлого  способу  життя. Під їх контролем перебували кочові татари – ногайці, які не допускали встановлення в степу укріплених слов'янських поселень і забезпечували  рабами  кримський  работоргове-льний ринок.

   Османська імперія, з її військом та гаремами, завжди потребувала рабів, тому кримські васали стали основними постачальниками цього товару з українських степів. Адже торгівля цим товаром давала більший прибуток, ніж сільське господарство. В середині ХVІІІ ст. розпочався наступний етап заселення краю, перетвореного турецько-татарськими загарбниками в напівпустелю. Сюди, на вільні родючі землі стали прибувати селяни-втікачі. Саме вони, оселившись тут, винесли на своїх плечах тягар первісного освоєння необжитих степів, які згодом стали житницею Європи. Спочатку селяни приїздили на декілька місяців, на сезон, і, зібравши врожай, зимували в інших місцях. Пізніше більш відважні вирішували не повертатися на зиму, а будували домівки на цій безлюдній землі.