Способи словотвору

Способи словотвору

Словотвір – це розділ лексикології, в якому вивчаються способи утворення слів та міститься опис словотворчої системи мови.

Одна із задач словотвору – вивчення структури слова та його складових частин.

Способи творення слів:

1. Складання (словоскладання) належить до лексико-синтаксичного способу
2. Афіксація – морфологічний спосіб
3. Напівафіксація – лексико-морфологічний спосіб
4. Абревіація (скорочення)
5. Транспозиція (конверсія)
6. Редуплікація

Словоскладання – спосіб словотвору, який здійснюється за допомогою простого прилягання або додавання одного компоненту до іншого.

Але інколи процес словоскладання створюється за допомогою таких фонетичних засобів, як наголос і тон, у результаті чого відбувається процес редукції або іншими словами – спрощення тону другорядного компоненту. Процес редукції призводить до появлення нейтрального тону другорядного компоненту. Це яскраво виражено в наступних прикладах: 多少，衣服，姑娘，老佛，唾沫，呵欠. В результаті такого словоскладання утворюється така лексична одиниця, що називається складним словом (复合词). Більшість таких лексичних одиниць є двоморфемними утвореннями і важливо розуміти, що кожна з морфем тут зазвичай є самостійною лексичною одиницею, що вільно функціонує у сучасній китайській мові. Компоненти складних слів за своєю граматичною природою можуть бути іменниками, дієсловами, прикметниками, тощо.

За характером семантичних відношень між компонентами складних слів можна виокремити рівноправний та нерівноправний типи зв’язку. У результаті слова, створені способом словоскладання, можна розділити на 2 великі групи, а саме: складні слова сурядні, між якими існує рівноправний тип зв’язку та складні слова підрядні, між якими існує нерівноправний тип зв’язку.

Складні слова сурядні

Це слова, між якими існує копулятивний (сурядний) тип зв’язку, китайською мовою позначається                           .

Складні слова сурядні – поєднання синтаксично і семантично рівноправних первинних лексем, що виступають єдиним цілим та утворюють так звані копулятивні комплекси, які можуть бути іменниковими, прикметниковими, дієслівними, тощо. Виникнення таких комплексів пов’язане з явищами полісемії та омонімії, обумовлено специфікою китайської мови, як мови ізолюючого типу.

Складні слова сурядні утворюють 5 типів:

1. Об’єднуючий тип – це сукупність двох кореневих складів, що позначають якості як постійні ознаки предметів. Нова лексична одиниця, як правило – прикметник. Наприклад: 旷达 широкий，高大 величезний, 弱小 слабкий, безсилий.

Ще одним різновидом цього типу є сполучення складів, що позначають дії як змінні ознаки предметів. Нова лексична одиниця в цьому випадку зазвичай належить до категорії дієслова, хоча інколи може виступати іменником. Наприклад: 教育 навчатися, освіта, 讨论 обговорювати, обговорення.

1. Узагальнюючий тип – це сполучення двох морфем, що позначають предмети або дії, які втрачають лексичну самостійність і ніби «розчиняються» в узагальненому значенні складного слова. Такі слова теж утворюють 2 різновиди.

Перший – це сполучення двох утворених складів, що позначають предмети. Морфеми, що входять до складу таких слів, позначають 2 видових поняття, тоді як складне слово належить до поняття родового. Приклади: 子孙 нащадки, 图书книги, 草木рослинність, флора, 鸟兽 тварини, фауна, 金玉 коштовності, скарб.

Другий – сполучення двох кореневих складів, що позначають дії. В результаті такого типу словоскладання виникають лексичні одиниці з предметним значенням. Такі слова зазвичай – іменники, які також можна поділити на декілька груп: