Систематизація експресивних синтаксичних засобів

Категорія експресивності й досі залишається предметом наукової дискусії, її активно досліджують українські та зарубіжні мовознавці. Поняття мовної експресії є дотичним до термінів «емоційне», «оцінне». Є багато версій співвідношення понять «експресія» – «емоція». Одні лінгвісти схиляються до думки, що експресія та емоційність – позначають одне й те саме поняття, інші їх розмежовують. Основною відмінністю між емоцією та експресією є те, що емоція – ненавмисна, спонтанна, це «порив душі», а експресія має чітко вмотивований, умисний характер, вплив на людину через уведення до тексту спеціальних мовних засобів [1, с. 82].

 Існують різні погляди мовознавців на набір експресивних синтаксичних засобів. Одні дослідники вважають експресивними всі відомі в мові синтаксичні моделі побудови словосполучень та речень і прийоми їх організації відповідно до комунікативної настанови мовця (Л. Мацько, О. Пономарів).

Дослідники наводять перелiк явищ, якi найчастiше вiдносять до експресивних конструкцiй: парцеляцiя, сегментацiя, лексичний повтор iз синтаксичним поширенням, питально-вiдповiднi конструкцiї в монологiчнiй мовi, номiнативнi речення (переважно ланцюжки номiнативних речень), вставнi конструкцiї, особливi випадки словорозташування та iн.

Мовознавці зараховують до експресивних тільки ті конструкції, які руйнують звичну логіку синтаксичної побудови, тобто тропи й фігури поетичного синтаксису. До експресивних синтаксичних засобів пропонують  зараховувати також інтонацію, ритм, паузи, приєднувальні конструкції, прийоми порядку слів і речень, довжину речень, виражальний потенціал пунктуації .

В українській літературній мові поява експресивно забарвлених синтаксичних конструкцій зумовлена впливом розмовного синтаксису на письмове мовлення, на що вказує багато дослідників: «для більшості експресивних синтаксичних конструкцій субстратом є усне мовлення» [14, с. 121]. 14. Вінтонів М. О., Вінтонів Т. М., Мала Ю. В. Синтаксис засобів експресивізації в українському політичному дискурсі : монографія. Вінниця : ТОВ «ТВОРИ», 2018. 336 с.

«Слабкі розмовні елементи», потрапляючи в книжні жанри, «стають сильними елементами писемного мовлення, оскільки мають на собі відбиток стилістичної тональності» [Там само]. У художньому мовленні повна імітація розмовного синтаксису неможлива, тому що останній характеризується афективністю, нечіткими межами речень, повторами, вставками у вигляді емоційних, оцінних реакцій, покликань на інших інформаторів, ситуативними реченнями, іншими ознаками. Тому письменники вдаються до наслідування, стилізації, але не відтворюють абсолютно всіх особливостей синтаксису живого мовлення [2, с. 100].

Якщо ж ідеться про фольклорні жанри, то конструкції розмовного синтаксису в них природні, не контрастують із книжними. Однак їхня емоційність і спрямування на виражальний ефект дають підстави вважати їх експресивними. Досягнути експресивного ефекту можна за допомогою зміни звичного порядку членів речення.

У таких випадках деформація синтаксичних конструкцій у плані синтаксичної поєднуваності веде до змістових відтінків, чим і робить текст експресивно забарвленим [14, с. 123]. 14. Вінтонів М. О., Вінтонів Т. М., Мала Ю. В. Синтаксис засобів експресивізації в українському політичному дискурсі : монографія. Вінниця : ТОВ «ТВОРИ», 2018. 336 с.

На думку Н. Пасік, стилістичним потенціалом мають усі синтаксичні одиниці: словосполучення, речення різних видів, а також форми зв’язку між членами речення, порядок слів, пряма й непряма мова, монолог, діалог, полілог, засоби ускладнення синтаксичних конструкцій тощо. Експресивними дослідниця вважає всі фігури синтаксису, більшість яких базується на законах симетрії, асиметрії (руйнування симетрії) або синтаксичного паралелізму [51, с. 139]. 51. Пасік Надія. Лінгвістичний аналіз художнього тексту : навч. посіб. Ніжин : Вид-во НДУ ім. М. Гоголя, 2003. 207 с. Цей набір експресивних синтаксичних конструкцій може збільшуватися через можливість трансформацій у різних контекстах і за бажанням мовця, який робить за допомогою моделювання речень навмисний вплив на адресатів.