Рубіж 19-20 століття

Рубіж 19-20 століття

Початок 1870 років – кінець 1910 років. Для цієї доби притаманний естетичний плюралізм, поява численний різноманітних і амбівалентних, оригінальних художньо-естетичних шкіл і напрямів. Які в свою чергу вступають в полеміку і одночасно взаємодіють, впливають один на одного. Укорінюється почуття хисткості. Бурхливий розвиток науки і техніки, The Great War, локальні війни. Криза культури, раніше культура = християнству, культура не може розвиватись лише в межах християнства, збільшились функції культури: лікувати, розважати, виховувати. «Чоловік в червоному халаті». Поява масової літератури і мистецтва.

Декаданс – це не естетична категорія, а ідеологічна. Це сума певних ідей та настроїв, а не позначення якогось творчого методу.  Умовне позначення західної культури 19 століття. Символ еквівалентності, парадоксальності культури яка розвивається між минулим (кінець) і майбутнім (початок). Переварена природа цінніша за саму природу. Яскраві лозунги французького декаданса «Мистецтво для мистецтва», «Чиста поезія» за якими стояли наміри митця ставити меті і вирішувати свої власні проблеми. Це була богемна мода на проклятість, мистецтво, ідендизм. Літературні емблеми цієї доби: демон, сфінкс, андрокін, рокова жінка, Прометей, Едіп, Тристан, Соломія, Нірон, Едгар Алан По.

Течія, напрям, художня система – приблизно одне й те саме. Зміст – що написано, і поетика – форма.

Імпресіонізм – це ніякого сюжету, ніякої історії, думка замінюється сприйняттям, розум – інстинктами. Бачити відчувати виражати – у цьому все мистецтво. В літературі як і в живописі використовували великі мазки: одна інтонація, один настрій, заміна дієслівних форм називними реченнями, заміна узагальнюючих прикметників дієприкметниками, об’єкт дається в чийомусь сприйнятті, але сам сприймаючий суб’єкт розчиняється в об’єкті (Еміль Золя Сири у Череві Парижа.). Головна ідея символізму, будь-який предмет пронизаний незчисленними натяками на вищу сутність. П. Верлен – «Романси без слів». – описує зв’язок між душею і природою. Мопассан найбільш виражений імпресіоніст, який прагнув добитися ілюзії світу через деталі вражень.

        Два глобальних напрямки натуралізм і символізм.
Романтизм, реалізм, неоромантизм (Конрад, Кнут Гамсун, пізній Стівенсон, Кіплінг, Джек Лондон, Томас Манн, Хемінгуей.), експресіонізм (Франц Верфель, Георг Тракль, Йоганнес Бехер, Готфрід Бенн) (Густав Майрінк Голем, Франц Кафка, Герман Гессе) (1905-1920).
        Неоромантизм – відмова від містики, відмова від мелодрами, відмова від політичного фльору.  Конрад це війна прикметникам.

Риси неоромантизму:

1. Змалювання не маси, а яскравої неповторної індивідуальності.
2. Герої переймаються тугою за високою досконалістю, високим аристократизмом і бажанням вийти з буднів.
3. Дослідження внутрішнього світу людини.
4. Зовнішні подіє вторинні по відношенню до внутрішнього світу героя.

        Експресіонізм протилежний імпресіонізму. Вони сприймають світ нервово і трагічно. Поетика експресіонізму є напруженість виражальних засобів, нанизування образів один на одного і впровадження нового синтаксису та техніки вірша. Ліризм + пафос. Готфрід Бенне «Морг та інші вірші» (Маленькі айстрочки; прекрасна юність;). Генрік Ібсен «Лист у віршах».

«Раса – середовище – момент»

        Натуралізм базується на позитивізмі – єдине джерело істинного знання це емпірика. Огюст Конт написав курс позитивної філософії. Іпполіт Тен «Історія англійської літератури». Раса – спадкова схильність яку людина приносить у світ, середовище – це оточення, природа та інші люди, момент – конкретний історичний час. Цитата : « Вади та чесноти такі ж неминучі результати соціального життя як купорос і цукор – продукти хімічних процесів». Праця «Про розум і пізнання» - про позитивіське розуміння всесвіту. Чезаре Ломброзо – італійський криміналіст. Ернест Ренан «Життя Ісуса» 1863. Карл Маркс, художники: Корбе, Мане, Барбізонці. Жуль-Антуан Кастан’ярі. Закріплює натуралізм як напрям Еміль Золя «Тереза Ракен». Натуралізм в чистому вигляді проявився у Франції. В Іспанії Беніто Перес Гальдез. Велика Британія семюель Батлер, томас гарді, Джон Галсорс. США Френк Норріс, Теодор Драйзер, Джек Лондон. Польша Стефан Жеромський, Владислав Реймонт. Натуралізм у театрі Георг Гаумптман. Вплив натуралізму на Стрінберг, Бернард Шоу, Томас Ман, Мігель деонамуно. 1880-90 пік у Франції, потім США, Велика Британія. Поетика натуралізму збагатила перш за все роман.