Порівняльний аналіз віршів Михайля Семенка «Осінь», Василя Стуса «Любов як самозречення легка...», Юрика Іздрика «Рибний день»

  Метою моєї роботи є порівняльний аналіз  віршів Михайля Семенка «Осінь», Василя Стуса «Любов як самозречення легка…», Юрика Іздрика «Рибний день».

Пропоную розглянути вірш Михайля Семенка «Осінь». Картина похмурої погоди є подібною до настрою ліричного героя. Разом з осінню приходять давні спогади, які є не зовсім приємними для ліричного героя. Не зважаючи на це можна сприймати ці рядки по-іншому: ліричний герой знаходиться у стані «світлого суму», так як він «провалився» у ностальгію. Особисті переживання ліричного героя співзвучні з осінньою погодою. Внутрішня реакція Михайля Семенка – сум за коханою. У даному творі домінує особиста інтонація.

Наступний вірш Василя Симоненка «Любов як самозречення легка...» – це роздуми ліричного героя про пережите. Він не може змиритися з тим що його почуття є невзаємними. Його настрій описаний жвавістю річки Борзн. В даному вірші внутрішня реакція автора – страждання через кохання, бо його почуття невзаємні. У цьому творі домінує особиста інтонація.

Ще один вірш який я порівнювала - вірш Юрка Іздрика «Рибний день». Автор поданого вірша порівнює жінку з рибою. Ліричний герой недолюблює жінок і вважає їх зрадницями. Мене як дівчину це трохи обурило, адже не всі жінки зраджують. Ліричний герой відчуває ненависть,обман,біль та зраду. В поданому вірші домінує особиста інтонація.

         В цих віршах подібне те що, в них спільна тема та інтонація,але є й відмінності між ними,так як ці автори писали у різних напрямах. Михайль Семенко вигадав свій власний напрям – кверофутуризм ніби щось «палке» та «жагуче».  Саме це давало можливість автору бути різним, не зашореним певними, навіть, футуристичними, догмами. Головні ознаки футуризму: нове мистецтво не цікавиться людиною,прагнення до новацій, заперечення традиційної культури, культивування урбанізму, переплетіння документального матеріалу з фантастикою, для цього мистецтва характерний винятковий динамізм. Василь Стус писав у напрямі – екзистенціалізму. Головні ознаки напряму Василя Стуса: людина відповідає за свої дії лише тоді, коли діє вільно, має свободу волі, вибору і засобів їхньої реалізації, висуваються категорії абсурдності буття, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті, особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, адже всі вони нав’язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали. Найчастіше в художніх творах застосовується прийом розповіді від першої особи. Юрко Іздрик писав у напрямі – постмодернізму. Головні ознаки даного напряму: бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу, використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя, потяг до міфу, архаїки,колективного позасвідомого, культ незалежної особистості. Зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо). Запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно-композиційному, а й на образному, мовному рівнях;як правило, у постмодерністському творі присутній образ оповідача, сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох; Епоха постмодернізму – це певний стан сумніву в усьому,що його передувало.