Образ героя у «межових ситуаціях» у прозі О. Сомова (на прикладі «Гайдамаки» та «Київських відьом»)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ

Реферат

на тему:

«Образ героя у «межових ситуаціях» у прозі О. Сомова (на прикладі «Гайдамаки» та «Київських відьом»)»

Підготувала

студентка 2 курсу 2 групи

спеціальності «Українська мова та

література та іноземна мова»

Стафійчук Дарина

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………...3

Розділ 1. Характеристика образу Семена Гаркуші як центрального героя повісті............................................................................................................................4

Розділ 2. Образи Федора Блискавки та Катрусі Ланцюгівни в оповіданні «Київські відьми»……………………………………………………………………………....…7

Висновки…………………………………………………………………………….....9

Список використаної літератури…………………………………………………………………………….10

Вступ

Становленню тематики нової української літератури великою мірою сприяла розробка російськими письменниками (багато з яких були або вихідцями з України, або тісно зв’язаними з її життям і культурою) тематики з життя українського народу. Це стосується, зокрема, і вихованця Харківського університету Ореста Сомова — автора повістей та оповідань, пов’язаних з художнім освоєнням українського фольклору

Досліджуючи українську культуру, автор прагнув вловити і відтворити в своїх творах картину народної свідомості, яку він «... шукає і знаходить у плетиві народних повір'їв і народнопоетичних ідеалів правди і справедливості ». «Звернення до України, з її героїчним минулим, з її поетичними народними піснями, визначало і характер творчої діяльності самого Сомова і той інтерес до українському побуті і фольклору, який в 20-30-х роках позначився в появі ряду творів, присвячених українським темам, і настільки яскраво проявився в творчості раннього Гоголя ».

«У своїх «малоросійських повістях» - «Гайдамак»,«Русалка»,«Київські відьми» та інші - Сомов прагнув передати своєрідну картину українського побуту і звичаїв, народні повір'я, легенди, місцевий побутовий колорит і мову».

Перший досвід Сомова-оповідача, який відразу ж висунув його в число кращих прозаїків середини 1820-х рр. .- "малоросійська бувальщина" "Гайдамак" (1825). Слідуючи по шляху, прокладеному на Заході У.Скоттом, Сомов відтворює тут узагальнену, насичену соціально-історичним і психологічним драматизмом картину національної українського життя.

Автор не прагне відтворити звичайний плин життя, а зображує екстремальні обставини, в яких герої просто вибухають і повністю розкриваються.  Є ситуації незмінні, їх називають «межовими». До них він відносить страждання, боротьбу, випадковість, провину і смерть. «Межові ситуації» відіграють у людському існуванні важливу роль. Перебування в цих ситуаціях сприяє усвідомленню справжнього «буття-у-світі», сенсу власного існування. «У межових ситуаціях, — зазначає дослідник К. Ясперс, — або віднаходиться ніщо, або стає відчутним те, що є справжнім». Людська екзистенція виявляється в певних ситуаціях, і герої Сомова не є виключенням.

Розділ 1

Характеристика образу Семена Гаркуші як центрального героя повісті

Визначальна для творчості Ореста Сомова повість «Гайдамак. Малороссийская быль» (1826) засвідчує розвиток традицій преромантизму і романтизму, зокрема використання усної народної творчості для виявлення характеру з усіма його етнічними особливостями. Відкривається "Гайдамак" сценою ярмарку з його гучним різноголоссям, і це дає автору можливість відразу ж ввести читача в серцевину подій, які далі безупинно йдуть одне за одним, залучаючи в дію нових і нових персонажів, чиї яскраві і виразні фігури представляють різноплемінне населення краю.