Фізичне виховання у Стародавній Греції

Ваше відношення до того, як фізично виховувалися діти у Стародавній Греції

Трохи про виховання в Стародавній Греціі:

Почнемо з того, що Стародавня Греція в епоху рабовласництва була країною, що складалася із кількох інших рабовласницьких держав - полісів. Найважливішими із них були Лаконія з головним містом Спартою і Аттіка - з Афінами. У цих містах-державах, як і у стародавньому Римі, культура рабовласництва досягла свого найвищого піку.

Система освіти та виховання мала спільні ознаки всюди, які полягали у тому, шо громадське виховання надавалося лише дітям рабовласників, а діти рабів були позбавлені права навчання, оскільки їх безправних батьків розглядали як непотріб. Виховання  проводилося в дусі зневажливого ставлення до фізичної праці та безправного населення країни.

Спартанське виховання – це одне із видів виховання в часи давньої Греції. Воно мало на меті підготовку воїнів з дітей земельної рабовласницької аристократії. Володарів Спарти – рабовласників – постійно турбувала їх мало чисельність серед багато чисельного поневоленого населення, особливо рабів, що часто піднімали повстання. Це змушувало спартанців триматися дуже згуртовано й особливо увагу приділяти організації військово-фізичного виховання молоді. Виховання спартанців було суспільним. Дитина надходила до держави від самого народження. Старійшини оглядали новонародженого та купали його у вині, вважаючи, що таке купання зможуть винести тільки здорові та міцні діти. Якщо дитина виявлялася слабкою, її кидали у прірву з Тайгетського хребта, а здорова дитина лишалася у батьків до семи років. Мати повинна була привчити дитину до нестатків, уникаючи сповивання, не давати їй кричати та базікати. В той самий час вихователі гартували дітей, привчали переносити холод, голод, спрагу, виносити біль, здійснювали загальну фізичну підготовку. У цих умовах до 14 років кожна дитина звикала до фізичних та душевних випробувань і отримувала уявлення про основи гімнастики та орхестрікі. Навчання читання та письма було необов’язковим. Велике значення надавалося співам військових пісень. Дітей привчали до короткого лаконічного мовлення. Особи, що займали керівні посади у державі, проводили іноді з учнями бесіди політичного характеру.