Методами виховання в Стародавній Спарті

 Вступ

          Щоб наша Україна була сильною і процвітаючою державою потрібно виховувати патріотичні почуття в підростаючого покоління, пробуджувати національну самосвідомість.

Актуальність теми: Органічною частиною політичної організації Спарти була система державного виховання й навчання молодого покоління. Вся держава була єдиним великим виховним закладом, в якому виховання юнацтва становило одне з найважливіших завдань, що мало метою підтримувати страх перед законами предків і перед старшими, самовіддану покору уряду і начальникам, сувору міру і мудру стриманість у справах, розпалювання войовничого духу.

Об’єкт : Стародавня Спарта.

Предметом: ідеологія та світогляд , процес виховання, розвиток військового мистецтва спартанців.

Мета:Ознайомити з методами виховання в Стародавній Спарті та перейняти позитивний досвід для виховання підростаючого покоління;Виховувати патріотичні почуття та пробуджувати національну самосвідомість.

Завдання:        

1.        Вивчити літературу з питань спартанських традицій як невід'ємної частини культури світу.

2.        Визначити основні моральні норми спартанських традицій з метою виховання прагнення до добра, уміння уникати аморальних проявів у своїх бажаннях і діях.

3.        Виявляти причинно-наслідкові зв'язки в цілісній картині світу, осмислено виражати аргументовану думку зі спектру проблем: співвідношення спартанського й українського початку життєвих устроїв, регіональні історичні особливості.                                                      

Розділ І. Історія спартанського виховання

Спартанська система виховання є (поряд з афінської) одну з двох основних педагогічних систем, що сформувалися в епоху класичної Греції, і мали вплив на становлення і розвиток усієї давньогрецької педагогіки. Образ спартанського хлопчика, стійко терпів нелюдський біль від захованого за пазухою лисеняти (і померлого, але не видав своїх почуттів) нарівні з образом безстрашного царя Леоніда, полеглого зі своїми воїнами у Фермопілах, але не здався перським завойовникам, назавжди залишиться в пам'яті як зразок мужності і стійкості спартанця - ідеального воїна - захисника Вітчизни. І нехай Стародавня Спарта не дала Греції жодного філософа, жоден історик не може дорікнути батьківщину знаменитого спартанського законодавця Лікурга в тому, що її воїни хоч раз показали тил своєму ворогові.

Одним з найвідоміших давньогрецьких істориків і біографів, які увічнили славу спартанського виховання, є автор знаменитих «Порівняльних життєписів» Плутарх.

Заселення долини Лаконії, в басейні р. Єврот в південній частині Балканського півострова, точніше, Пелопоннеського, вчені вважають відбулося ще в мікенський період. Про найдавніше туземне населення майже нічого невідомо, але на рубежі ІІІ-ІІ тис. Балканський півострів заселили ахейці і про цей період вже є деякі свідчення.

На рубежі ІІ-І тис. до н.е. сюди приходять дорійці, які складають із ахейцями політичну угоду і в Х ст. до н..е. засновують в Лаконії поселення Спарта, яке потім стало плацдармом для подальших завоювань місцевого населення.

Являвся чи ні Лікург історичною особою чи легендарним героєм,досконально не відомо, чи був божеством, якому приписала традиція всі перетворення в Спарті, але його постать відповідає всім якостям покладеної на нього місії реформатора спартіатського суспільства.

Система спартанського виховання мала на меті виробити з кожного спартанця війна. Головне увагу зверталося в розвитку фізичної сили, витривалості, сміливості і беззастережного виконання наказів. Елементи військової дисципліни прищеплювалися з дитинства. З 7 до 20 років спартанець навчався, після чого ставав повноправним громадянином. Спартанські воїни навчалися ходити у ногу і робити найпростіші перебудування. Але вони були елементи стройової підготовки, що отримала подальший розвиток у римської армії. Усі спартанці вважалися військовозобов'язаними з 20 до 60 років і розподілялися по віковим і територіальним групам. У діючу російську армію основному зараховувалися молодші і середні віку (до 40 років). Усі зараховані до армії були зобов'язані з'явитися на службу зі своїми озброєнням і продовольством. Озброєння спартанців було важким. Вони мали спис, короткий меч і захисне озброєння: круглий щит, шолом, панцер на грудях та поножи. Вага захисного озброєння сягав 30 кг. Важко озброєний боєць називався гоплітом. Кожен гопліт мав слугу - илота. До складу спартанського війська включалися і легко збройні бійці, набиравшиеся з місцевих жителів гірських місцевостей. Легко збройні воїни мали легке спис, дротик чи цибулю зі стрілами. Захистного озброєння в них було. Дротик метався на дистанцію 20-60 метрів, стріла вражала на дистанції100-200м. Легко збройні війни зазвичай прикривали фланги бойового порядку. Ядро спартанській армії становили гопліти, чисельність яких у середньому коливалась у межах 2-6 тисяч жителів.