Роман Р. Грінна «Pandosto»: особливості конфліктів
Автор: tamila1629 • Март 20, 2018 • Курсовая работа • 8,990 Слов (36 Страниц) • 471 Просмотры
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Факультет української й іноземної філології та мистецтвознавства
КАФЕДРА ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
«Роман Р. Грінна «Pandosto»: особливості конфліктів»
Студентки 2 курсу групи УА-16-3
Спеціальність 035.04 Філологія
(германські мови та літератури
(переклад включно))
Керівник доц. каф. зар. літ.
Власенко Т.І.
Кількість балів ___________
Національна шкала _______
Оцінка ECTS ____________
Члени комісії: _________ _______________
(підпис) (прізвище)
_________ ______________
(підпис) (прізвище)
_________ ______________
(підпис) (прізвище)
Дніпро, 2017
Resume
Theme of the coursepaper is: «Robert Green «Pandosto»: characteristics of conflicts». The coursepaper consists of an introduction, four sections, a conclusion, a list used literature. The purpose of this work is to analyze the characteristics of conflicts of R. Green’s novel «Pandosto» and to examine the analyzes of various critics of this novel. The work consists of 30 pages. The coursepaper includes 21 positions of bibliography.
Key words: Renaissance, Robert Green, «Pandosto», conflicts.
Зміст
Вступ 4
Розділ I. Ренессанс в історії літератури: короткий огляд 7
Розділ II. Внесок Роберта Гріна у світову літературу 17
Розділ III. Аналітичне прочитання оповідання Р. Грінна «Pandosto» 15 19
Висновок 30
ВСТУП
В проблемному полі сучасного літературознавства, зверненому до освоєння мистецтва слова доби Відродження, романні новації письменників-єлизаветинців посідають особливе місце. Відзначені розмаїттям генетичних витоків і варіативністю їх комбінування, яка не втілилась в передвістя жодної із внутрішньожанрових модифікацій роману наступних епох, але втілила своєрідність творчих пошуків „на межі” поєднання-розходження різних типів художнього мислення, авторські варіанти романістики ренесансної Англії, створені Дж.Лілі, Ф.Сідні, Р.Гріном, Т.Лоджем, Т.Нешем, Т.Делоні, Г.Четтлом та Н.Бретоном, не лише набули взаємовиключних трактувань у процесі новочасного вивчення історії романного жанру, але й опинились „на узбіччі” його теоретичних моделей, розроблених у руслі орієнтації на класичний – відповідний естетичним критеріям реалізму – романи XVIII-XIX століть. В академічних дослідженнях історичного руху англійського роману, здійснених в кінці ХІХ – першій половині ХХ століття англійськими та американськими літературознавцями – Е.Бейкером, Е.Кеттлом, Дж.Найтом, І.Мером та іншими – на методологічних засадах, сформованих культурно-історичною школою, єлизаветинська романістика постала як своєрідний „зародок” романного жанру, позбавлений оформленості його найважливіших атрибутів [39, 47, 49]. Найбільш влучно таке бачення англійського роману Відродження може бути проілюстроване запропонованим Е.Бейкером визначенням ранньої історії роману як історії того, що ще не стало романом [39]. Подальше вивчення цієї національно-історичної модифікації романного жанру, яке провадилось зарубіжними та вітчизняними дослідниками – М.Шлаух, Д.М.Урновим – у контексті теоретичних концепцій роману, що, пов’язуючи його жанрове ядро з проблематикою, водночас стверджують в якості довершеного поетологічного арсеналу їх втілення той, котрий склався у ході осмислення роману XVIII-XIX століть як своєрідного жанрового „еталону”, збагатило літературознавчі уявлення про творчі персоналії романістів-єлизаветинців, позначило [38, 54] – в перспективі „накопичення” сутності романного жанру – риси спадковості їх добутку та новації, втілені в ньому, але по суті не змінило історико-літературну репутацію англійського роману Відродження, сформовану його першими дослідженнями .
...