«Новий курс» Ф.Рузвельта як модель демократичного виходу з кризи та його практична значимість для світу

12. «Новий курс»  Ф.Рузвельта   як модель  демократичного  виходу    з  кризи    та  його  практична значимість  для світу

     Вчені багатьох країн світу справедливо визначають період між двома світовими війнами як переломний у процесі визначення основних політекономічних доктрин Сполученими Штатами Америки і їх практичної реалізації. «Велика депресія» 1929-1932 pp. порушила питання про термінову мобілізацію засобів державного регулювання. Стало очевидно, що тільки федеральний рівень влади з його нереалізованими можливостями державного регулювання здатний пом'якшити наслідки кризи. Тому «новий курс» Ф. Рузвельта був спрямований на розширення масштабів державного втручання в економіку й концентрацію в рамках федерального уряду найважливіших бюджетних, адміністративних і управлінських важелів і ресурсів.

       Роль  особистості  в  найрізноманітніших  соціально-економічних  і  політичних процесах  найхарактерніше  проявляється  у  тоталітарному  та  авторитарному  суспільстві. Однак, як показав історичний досвід роль особистості мала надзвичайно велике значення і за  демократичного  політичного  режиму.  Прикладом  цього  може  стати  великий  політик  ХХ ст. – Франклін Делано Рузвельт (1882-1945) 32-й президент США (4 березня 1933 р.  –  12 квітня 1945 р.), який практично показав всьому світу  як має  існувати ефективна модель демократичної соціальної держави.

      Інавгураційна промова Рузвельта містила три тези, що привернули до себе увагу. Перша: суспільству життєво необхідні глибокі, радикальні реформи, далекосяжні за своїми наслідками (але не революція!). Друга: «єдине, чого ми, американці, повинні боятися — це сам страх, що паралізує волю і розум, що наперед прирікає нас на поразку». І третя: «необхідні сміливі, наполегливі експерименти, пошуки нових методів подолання труднощів... Головне — пробувати щось».

       Прийнявши  присягу  президента  4  березня  1933 р.,  Ф. Рузвельт  звернувся  за

допомогою до найкращих вчених країни з пропозицією створити т.зв. «Мозковий трест».  Найвідомішими його представниками стали – професори Колумбійського і Гарвардського університетів. Саме  вони,  разом  із  президентом,  були  розробниками  програми  «Нового курсу»,  яка  передбачала  відхід  від  ідеології  «саморегульованого  ринку»  і  початок планування капіталістичної економіки; забезпечення мінімальних соціальних гарантій та створення  робочих  місць  для  того,  аби  уникнути  «соціального  вибуху»;  «політики добросусідства» у міжнародній сфері та ін.

     За  сто  днів  роботи  законодавцями  був  схвалений пакет  із  15 головних  законопроектів,  які  дозволили  суттєво  змінити  ситуацію  в  країні.  Вже  на  другий  день  після  інавгурації  Ф. Рузвельт  закрив  усі  банки  в  країні  для проведення  «санації» банківської  системи  (операції  примусового  лікування).  В  ніч  з  9  на  10  березня  Ф. Рузвельт  доручив  уряду надрукувати  2  млрд.  доларів,  забезпечивши  грішми  12  найбільших  міст  США,  де наступного  дня  поновили  свою  роботу  банки  Федеральної  резервної  системи.  Далі відкрилися  банки,  які  пройшли  перевірку,  натомість  частина  з  них  була  визнана банкрутами. В результаті це призвело до укрупнення і посилення банківської системи.

     Наступним кроком Ф. Рузвельта став перезапуск промисловості. 16 червня 1933 р. Конгрес ухвалив закон про відновлення національної промисловості. Цей закон відміняв принцип «вільної конкуренції» і запроваджував принципи «чесної конкуренції». Асоціація підприємців розділила всю промисловість на 17  груп, кожна  з яких мала виробити свій кодекс, який вміщував обсяги виробництва, рівень зарплати, тривалість робочого тижня, ринок збуту, єдину політику цін та ін. Закон регламентував  умови  праці,  вперше  вводив  мінімальну  погодинну  оплату  в  розмірі  25 центів,  нормований  робочий  тиждень,  а  також  дозволяв  об’єднуватися  у  профспілки  і підписувати  колективні  договори.  Він  передбачав  державне  замовлення  для промисловості  на  суму  3,3  млрд.  доларів  –  для  будівництва  доріг,  мостів,  аеропортів, випуску  військової  продукції  та  ін.  До  речі,  сам  Ф. Рузвельт  вважав,  що  мілітаризація економіки  є  одним  з  найефективніших  шляхів  виходу  країни  з  кризи,  а  великі промисловці  повинні  пам’ятати,  якщо  вони  не  готові  забезпечити  інтереси  робітників сьогодні, то завтра робітники їх просто знищать .