Етюд як форма професійної підготовки актора

Етюд як форма професійної підготовки актора

Становлення студента як майбутнього актора не може здійснюватись без теоретичних знань майбутньої професії. Тому, вивчення даної теми є важливою ланкою у вихованні актором внутрішньої дисципліни.  Також актуальність цієї теми полягає саме в аналізі та розборі етюду, як одного з видів тренувальних вправ для майбутніх акторів.

Мета: усебічно висвітлити етюдну роботу та систематизувати для майбутніх акторів всю техніку та сутність етюду.

Робота над етюдами починається з другого півріччя першого курсу і проходить паралельно з тренувальними заняттями. Але вона не повинна випереджати, а тим більше підміняти собою тренування.

Мета этюдной роботи полягає не тільки в розвитку необхідних актору професійних якостей,— вона може мати велике виховне значення. Студентам доводиться серйозно замислитися і над ідейним змістом своєї творчості

Етюд - це невеликий відрізок сценічного життя, створений уявою. Якщо за етюдом стоять живі спостереження, але в ньому немає процесу народження, розвитку і завершення факту, то це не етюд. Етюд - подієвий епізод, як і всякий життєвий факт, виник, розвинувся, вичерпався. Це своєрідна формула життя, основа її логіки. Етюд є основою розвитку акторської майстерності. Сценічний  етюд передбачає відібрану і зафіксовану логіку розвитку подій і поведінки дійових осіб.

«Лучше сделать только один этюд и довести его до самого последнего конца, чем сотни их, разработанных лишь внешне, по верхушкам. Этюд доделанный до конца подводит к творчеству, тогда как работа по верхушкам учит халтуре, ремеслу» (Станіславский).

Отже, щоб оволодіти основами акторської майстерності, ми повинні добре оволодіти технікою підготовки етюдів. У тренувальних вправах на оволодіння елементами артистичної техніки ще немає чітко вираженого надзавдання. Його замінює на перших порах доведена до свідомості студентів творча мета: оволодіти досконало технікою своєї майбутньої професії. В основі ж етюду неодмінно лежить художній задум і хоча б найпростіше надзавдання, яке визначає наскрізну дію. Тим самим з етюду, на відміну від вправи, виключається елемент випадковості у розвитку події. Тому сценічний етюд володіє багатьма ознаками мистецтва, які у вправах або зовсім відсутні, або виникають як виняток.