Розкритті процесу розвитку системи музично-естетичного виховання в Україні у другій половині ХХ століття

[pic 1]

                                  ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

     Актуальність теми. Сучасні реалії розвитку українського суспільства вимагають пильної уваги до питань духовного розвитку підростаючого покоління. Серед духовних цінностей – інтелектуальних, моральних та естетичних – особливого значення набувають у наш буремний час естетичні цінності і мистецтво, які, займаючи важливе місце у структурі духовних цінностей, сприяють формуванню художньо-естетичної культури особистості,  розширюють горизонти світосприйняття та світобачення, створюють образи естетичної та художньої картини світу. Художньо-естетична культура вбирає в себе всі аспекти прояву естетичного і художнього, що проявляються у різних видах художньої творчості: літературної, образотворчої, музичної. Естетичний концепт лежить в основі художнього виховання, в тому числі і музичного,   формує духовні потреби підростаючого покоління, емоційно-естетичне відношення до дійсності і мистецтва.  Це визначається специфікою музики як виду мистецтва, емоційно-образним характером сприйняття музики і спілкування в процесі музичної діяльності, а також специфікою дитячого віку.

 Звертаючись до історико-педагогічних скарбів України, ми знаходимо значні здобутки музично-естетичного виховання, яке формувало художньо-естетичну культуру поколінь ХХ століття, було важливою умовою розвитку культури українського суспільства, загального розвитку освіти і педагогічної думки в країні, вагомою складовою у всебічному розвитку дитячої особистості.

Формування української системи музично-естетичного виховання, здатної на основі сукупності вироблених у вітчизняній музичній педагогіці методологічних принципів, психолого-педагогічного обґрунтування, методичних документів здійснювати  цілеспрямований, організований і контрольований процес музично-естетичної освіти, розвитку і виховання дітей на сучасному етапі є одним з найважливіших завдань. Сучасний стан національної системи музично-естетичного виховання потребує осмислення та вироблення стратегії розвитку, що буде відповідати вимогам, закладеним у державній концепції розвитку освіти України, стрижнем якої є розвивальна, культурологічна домінанта і спиратися на глибокі традиції українського музичного виховання, закладені ще на початку ХІ століття.

Наукова  традиція вивчення музично-естетичної культури, визначення музичного виховання  як одного з найважливіших факторів формування духовної культури особистості йде до нас ще з давніх часів. Незважаючи на різноманітність музично-педагогічних поглядів з часів античності і до сучасного часу, актуальною проблемою  музично-педагогічних досліджень є питання впливу музики на внутрішній світ людини.    Роль музики  в релігійному, етичному, естетичному, патріотичному, емоційному, інтелектуальному  вихованні підкреслювалася ще з  давніх часів  Конфуцієм, Сократом, Платоном, Аристотелем, Піфагором, Я. А.Коменським, Ж.-Ж. Руссо, Г. Сковородою, Й. Г. Песталоцці, К. Ушинським.

 Проблеми музично-естетичного виховання дітей і молоді в Україні знайшли своє відображення в наукових працях В. Дряпіки, Л. Коваль, Л. Кондрацької, О. Рудницької, Л. Масол, О. Михайличенка, О. Олексюк, Г. Падалки, О. Ростовського, Л. Хлєбнікової, О. Щолокової.

 Заслуговують на увагу розроблені концепції реформування мистецької освіти та музичного виховання в Україні (Т. Гризоглазова, І. Зязюн, Л. Коваль, Г. Масол, О. Олексюк, В. Орлов, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Рудницька, О. Семашко, Т. Танько, Г. Шевченко, В. Шульгіна, О. Щолокова та інші); питання  історичного розвитку музично-естетичного виховання: еволюції форм і методів навчання музики (Л. Коваль,  Л. Масол, О. Михайличенко,  В. Орлов, О. Ростовський, Г. Падалка, О. Рудницька та інші); питання розвитку естетичної культури засобами мистецтва, розвитку художньої свідомості, естетичного почуття,     формування художнього смаку (О. Буров,  В. Медушевський. А. Мелік-Пашаєв, Н. Миропольська,   Б. Неменський,  Г. Шевченко, Б. Юсов та  інші).