Розвиток преси в Південній Україні ХІХ – початок ХХ століття

ДНІПРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ДАВНЬОЇ ТА НОВОЇ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

КУРСОВА РОБОТА

на тему: Розвиток преси в Південній Україні ХІХ – початок ХХ століття

Студента  3 курсу ІІ - 19 – 1 групи

напряму підготовки

спеціальності

032 Історія та археологія

Кришталь Олексій Юрійович

Керівник   доц. Каюк С.М

Кількість балів____________  

Національна шкала ________

     Члени комісії :

      ___________  _______________________________

                                                                                                                                             (підпис)                        (прізвище та ініціали)

___________  _____________________________

                                                                                                                                              (підпис)                        (прізвище та ініціали)

____________  ______________________________

                                                                                                                                              (підпис)                         (прізвище та ініціали

м. Дніпро, 2021 р.

Зміст

Вступ – 3

Розділ 1. Зародження Журналістики в Південні Україні. Одеса та перші важливі видання. - 6

Розділ 2. 1838–1850-ті рр. – «період губернських відомостей» та розбудови мережі періодичних видань; Катеринославські Губернські відомості. Історія та Важливість. - 13

Розділ 3. 1860 – 1870 період інтенсивного розширення мережі періодичних видань за загальної сприятливої політичної ситуації в державі. - 25

Розділ 4. Кінець 1870-х – 1905 рр. – збільшення кількості газет за рахунок «листків оголошень» та «довідкових листків». - 28

Розділ 5. 1905–1917 рр. – розширення розмаїття періодичних видань в умовах реформи системи державної цензури та зміни умов функціонування періодичної преси. - 33

Висновки - 36

Література - 38

Вступ

Актуальність проблеми. На початку ХІХ століття, в Південній Україні починає зароджуватись журналістика, яка згодом набере оберти. Але проблемою була цензура та звичайно не зацікавленість народних мас, бо їм було не до цього. Звичайно видання які дійшли до нас вже вивченні, але через те що журналістика в Україні може розглядатись під різними кутами, то тема стає актуальною, аби показати видання, які люди читали і що любили. Тема звичайно і складна, бо ЗМІ політизовані, але до людей доходить не тільки «правильна політика» а й правдива та дуже багато іншої цікавої інформації.

Сувора цензура тих часів не дозволяла не тільки друкованого слова українською мовою, а навіть забороняла писати про Україну російською мовою. Ще наказ 1720 року забороняв друкувати нові книжки, а старі, що передруковувалися, мусили бути друковані згідно з тодішнім російським правописом. Цей наказ тяжів над українським друкованим словом аж до 1803 року, коли було видано цензурний статут, по якому цензура всіх друків належала університетам.

Чому ж всі спроби видання української преси відбуваються російською мовою? Головною причиною я ж вважаю це оточення, російське оточення. Виховання в школі – вороже до українських визвольних діячів. Тому група тодішніх громадських діячів, що належала до піонерів українського культурно-національного відродження, до тих, хто в історії називається «українофілами-романтиками», не мала ясно накреслених політичних  ідеалів, не була зв’язана своїми соціальним становищем з трудящими народними масами, творила українську культуру «для хатнього вжитку».