Мистецтво Київської Русі

Тема    Мистецтво Київської Русі

План

1. Особливості формування мистецтва Київської Русі.

2. Дерев’яна та кам’яна архітектура Київської Русі.

3. Живопис Київської Русі: фрески та мозаїки.

4. Пам’ятки давньої архітектури Києва (на самост. вивч.):

- Десятинна церква;

- Софійський собор;

- Кирилівська церква;

  - Михайлівський собор.

5. Мистецтво книжкової мініатюри.

Київська Русь – це одна з найбільших і наймогутніших держав середньовічної Європи. Сформувалася внаслідок тривалого історичного розвитку східнослов’янських племен. Вона проіснувала з Х ст. по 30-ті роки ХII ст. як ранньофеодальна монархія, а потім – до 40-х років ХIII ст. як федерація князівств, залишивши яскравий слід в історії східно- слов’янських народів і всієї Європи. У 988-989 році Русь прийняла християнську релігію. Прийняття християнства створювало умови для тісніших економічних та культурних контактів Русі не тільки з Візантією, а й романським Заходом. Центром об'єднання руських земель був Київ.

Разом з новою вірою Русь сприйняла нові для неї форми світового мистецтва, бо Візантія на той час була найпередовішим осередком культури й мистецтва, спадкоємицею Риму та античних традицій. В руському мистецтві відбуваються рішучі зміни. Проте руські майстри не переймали механічно чужі форми, прийоми, вони переосмислювали їх, спираючись на традиції слов’янського мистецтва, яке мало глибоке коріння.

Художня культура слов'ян збагатившись здобутками візантійського мистецтва, утворила грунт для розвитку своєрідного мистецтва Київської Русі. Найвищого розвитку досягло за князя Володимира та його сина Ярослава Мудрого.

У XI ст. коли правив князь Ярослав Мудрий, Київська Русь стала ще могутнішою, зріс ії міжнародний авторитет. Тут зводилися величні кам'яні споруди, пишні храми й палаци, що прикрашались яскравими мозаїками й фресками. Процвітали художні ремесла, переписувались і оздоблювались мініатюрами книги.

Київ «Мати міст руських» — зайняв провідне становище і в культурному і в мистецькому розвитку. Саме велике і багате місто ХІ – ХІІ ст., в якому було до 400 церков і 8 ринків. Київ був в усіх відношеннях містом виключно розвинутої розумової і художньої культури. Культура Київської Русі піднялася на новий щабель після прийняття християнства. Християнство об’єднало майже всі галузі культури. Саме храми – Софія Київська, Спасо-Черніговський, Печерський і Видубецький та ін.

Мистецтво Київської Русі увібрало художній досвід слов’ян, вікові надбання Заходу та Сходу.

Давньоруське зодчество — одна з найяскравіших сторінок історії художньої культури доби середньовіччя, яке формувалося в зіткненні двох укладів – патріархального і феодального і двох релігій – язичництва і християнства. І як сліди патріархального способу життя ще довго простежувалися у феодальній Русі, так і язичництво нагадувало про себе майже у всіх видах мистецтва. Доба Київської Русі — період розквіту давньоруської архітектури. Татаро-монгольська навала, хоча й завдала страшного удару розвиткові архітектурі, але не знищила традицій, які згодом відновилися у будівництві на землях – спадкоємицях Київської Русі.

Давньоруські будівельні та художні надбання були тим безпосереднім ґрунтом, на якому формувалася українська архітектура XIV – XV ст. Це спостерігається і в конструктивних прийомах, і в засобах художньої виразності.

Русь довгі роки була країною дерев'яною. У дереві руська людина, насамперед як і народи, що жили поруч із східними слов'янами, виражала своє сприйняття будівельної краси, почуття пропорцій, злиття архітектурних споруд із навколишньою природою. На жаль, древні дерев'яні будівлі не збереглися до наших днів, але архітектурний стиль народу дійшов до нас у пізніших дерев'яних спорудах, у древніх описах і малюнках. Для руської дерев'яної архітектури була характерна багатоярусність будівель. Вигадливе художнє різьблення по дереву була традиційною прикрасою руських дерев'яних будівель. Ця традиція живе в народі і до теперішнього часу.